Травна система немовлят

Спадковість відіграє ключову роль. Якщо у батьків є будь-які алергічні захворювання (не обов'язково харчові), ризик розвитку алергії у дитини значно зростає. Детальніше про це можна дізнатися у статті про екзему у немовлят, яка часто є першим проявом алергії.

Як проявляється харчова алергія у немовлят?

Симптоми можуть бути дуже різноманітними і вражати різні системи організму. Вони можуть з'являтися як негайно, так і через кілька годин або навіть днів після контакту з алергеном.

• Шкірні прояви (найчастіші): Атопічний дерматит (екзема), кропив'янка, набряк губ або повік.
• Гастроінтестинальні прояви: Сильне блювання, часті зригування, діарея (часто зі слизом або прожилками крові), сильні кольки та біль у животі.
• Респіраторні прояви (рідше): Нежить, закладеність носа, хрипи, кашель.

Важливо розуміти, що непереносимість їжі (наприклад, непереносимість лактози) та алергія — це різні стани. Непереносимість пов'язана з дефіцитом ферментів і не задіює імунну систему.

Блювання у немовляти (дитини 3-12 місяців) — це завжди тривожний симптом. На відміну від безпечного зригування, яке є нормою для перших місяців, блювання — це силове, рефлекторне виверження значного об'єму вмісту шлунка. Воно може бути ознакою різноманітних станів, від простої вірусної інфекції до серйозних хірургічних патологій, і часто несе ризик швидкого зневоднення.

Найпоширеніші причини блювання

• Гастроентерит (кишкова інфекція). Це найчастіша причина. Віруси (найчастіше ротавірус) викликають запалення шлунка та кишечника. Блювання зазвичай є першим симптомом, до якого пізніше приєднуються діарея та температура.
• Харчове отруєння. Вживання неякісних продуктів прикорму.
• Сильний кашель або плач. Інтенсивний кашель або істерика можуть спровокувати блювотний рефлекс.
• Підвищений внутрішньочерепний тиск. Блювання, особливо вранці і "фонтаном", може бути ознакою неврологічних проблем.
• Стеноз пілоруса. Хоча частіше діагностується у новонароджених, це звуження виходу зі шлунка може проявитися і пізніше.

Головна небезпека — зневоднення

При повторному блюванні дитина швидко втрачає рідину та електроліти. Це особливо небезпечно для немовлят. Ознаки зневоднення, що вимагають негайної уваги:

• Рідкісне сечовипускання (сухий підгузок більше 6 годин).
• Плач без сліз, сухість у роті.
• Запале тім'ячко та очі.
• Надзвичайна млявість та сонливість.

При появі цих симптомів або якщо блювання невпинне, має домішки крові чи жовчі (зеленого кольору), необхідно негайно звернутися за медичною допомогою. До огляду лікаря головне завдання — потроху відпоювати дитину, пропонуючи рідину маленькими порціями кожні 5-10 хвилин. Детальніше про тривожні стани читайте у статті про здоров'я новонародженого (принципи актуальні і для немовлят).

Підвищене газоутворення (метеоризм) та пов'язаний з ним біль є надзвичайно поширеною проблемою у немовлят, особливо в перші 3-4 місяці життя. Батьки часто бачать, як їхній малюк раптово починає плакати, тужитися, червоніти та підтискати ніжки до живота. У більшості випадків це не є ознакою хвороби, а лише проявом фізіологічної незрілості травної системи, яка активно адаптується до нових умов. Часто цей стан є складовою більш широкого поняття кольок, але може існувати і як самостійна проблема.

Чому у немовлят накопичуються гази?

Причини підвищеного газоутворення у немовлят можна розділити на дві великі групи: заковтування зайвого повітря (аерофагія) та процеси в самому кишечнику.

• Аерофагія (заковтування повітря): Це найголовніша причина. Новонароджені та немовлята заковтують значну кількість повітря, і не завжди можуть ефективно його позбутися.
  • Під час годування: Неправильне прикладання до грудей, коли дитина нещільно охоплює ареолу, дозволяє повітрю потрапляти в рот. При штучному вигодовуванні причиною може бути занадто великий отвір у сосці або неправильний нахил пляшечки. Про це детально йдеться в нашому гіді з основ грудного вигодовування.
  • Під час плачу: Інтенсивний плач завжди супроводжується заковтуванням великої кількості повітря, що створює хибне коло: біль викликає плач, а плач посилює біль.
• Незрілість травної системи:
  • Ферментативна недостатність: Функціональна лактазна недостатність призводить до того, що молочний цукор не повністю розщеплюється, викликаючи бродіння та газоутворення.
  • Формування мікробіому: Активне заселення кишечника мікрофлорою — це складний процес, який також може супроводжуватися підвищеним газоутворенням.

Накопичені бульбашки газу розтягують стінки незрілого кишечника, викликаючи спазми та біль, що й змушує дитину плакати та демонструвати поведінку, схожу на біль у животі.

• Кольки: Напади інтенсивного плачу, що виникають переважно ввечері, супроводжуються напруженням живота та підтисканням ніжок. Причина до кінця не з'ясована, але пов'язана з незрілістю нервової та травної систем.
• Гази (метеоризм): Накопичення газів, що розтягують стінки кишечника і викликають спазми. Це часто є наслідком заковтування повітря під час годування або плачу.
• Запор: Утруднена або болісна дефекація. Напруження та проходження твердих калових мас можуть викликати сильний біль.

Органічні причини: Коли біль є симптомом хвороби

Іноді біль у животі може бути ознакою захворювання, що потребує медичного втручання.

• Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ): Часте повернення кислого вмісту шлунка в стравохід викликає печію, що сприймається дитиною як біль.
• Харчова алергія: Алергічна реакція на білки їжі (найчастіше — коров'ячого молока) викликає запалення в кишечнику, що супроводжується болем, здуттям та змінами у випорожненнях.
• Кишкові інфекції (гастроентерит): Зазвичай супроводжуються діареєю, блюванням та температурою.
• Кишкова непрохідність (напр., інвагінація): Рідкісний, але небезпечний стан, що характеризується нападами раптового, сильного болю, блюванням та появою крові в стільці. Потребує негайної медичної допомоги.

Після перших тижнів життя, коли дитина відновила свою вагу при народженні, будь-яка подальша втрата ваги або навіть зупинка її набору (так зване "плато") є серйозним сигналом, що вимагає негайної консультації з педіатром. На відміну від фізіологічної втрати ваги у новонароджених, у дитини старше 2-3 тижнів вага має стабільно збільшуватися. Це один з найважливіших об'єктивних показників здоров'я та адекватності харчування немовляти.

Чому вага є ключовим індикатором?

У перший рік життя дитина росте з неймовірною швидкістю, потроюючи свою вагу до 12 місяців. Такий інтенсивний ріст вимагає величезної кількості енергії та поживних речовин, які дитина отримує виключно з грудного молока або суміші. Будь-яка проблема зі здоров'ям або харчуванням одразу ж відображається на динаміці ваги. Тому регулярне зважування у педіатра є обов'язковою частиною спостереження за дитиною.

Найпоширеніші причини втрати ваги

Причини втрати ваги або поганого набору можна умовно поділити на дві групи: проблеми з харчуванням та медичні проблеми.

1. Проблеми з отриманням достатньої кількості їжі:
   • Неправильна організація грудного вигодовування: Неефективне прикладання, годування за жорстким графіком, а не на вимогу, використання пустушок, що "маскують" голод, — все це може призвести до того, що дитина просто недоїдає.
   • Недостатня кількість молока у матері: Хоча справжня гіпогалактія зустрічається рідко, іноді вона може бути причиною.
   • Труднощі зі смоктанням: Коротка вуздечка язика, неврологічні проблеми або сильна втома можуть заважати дитині ефективно смоктати.
2. Медичні проблеми, що заважають засвоєнню їжі або збільшують енергетичні потреби:
   • Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ): При сильному рефлюксі дитина втрачає значну частину з'їденого.
   • Харчова алергія: Алергічне запалення в кишечнику порушує процеси всмоктування поживних речовин.
   • Гострі або хронічні захворювання: Будь-яка хвороба, від кишкової інфекції до проблем з серцем, збільшує енергетичні потреби організму і може призвести до втрати ваги.

Якщо ви помітили, що ваша дитина втрачає вагу або не набирає її відповідно до вікових норм, не варто чекати планового візиту. Необхідно якнайшвидше звернутися до лікаря для з'ясування причини та корекції стану. Про важливість візитів до педіатра читайте на нашому сайті.

Діарея, або пронос, у немовляти (дитини від 3 до 12 місяців) — це стан, що характеризується раптовим збільшенням частоти та розрідженням випорожнень. На відміну від новонароджених, стілець у немовлят, особливо після введення прикорму, вже більш сформований, тому діарею розпізнати легше. Це один з найпоширеніших симптомів у педіатрії, і головна небезпека, яку він несе, — це ризик швидкого зневоднення.

Найпоширеніші причини діареї

• Вірусні інфекції (гастроентерит). Це причина номер один. Ротавіруси, норовіруси, аденовіруси — ці збудники легко передаються контактним шляхом (особливо коли дитина починає повзати і все тягнути до рота) і викликають запалення кишечника. Зазвичай, крім діареї, спостерігаються блювання, температура та біль у животі.
• Бактеріальні інфекції. Сальмонела, кишкова паличка та інші бактерії також можуть викликати діарею, часто з домішками крові або слизу у випорожненнях.
• Реакція на нові продукти. Введення прикорму, особливо фруктів з послаблюючим ефектом (сливи, абрикоси) або соків, може викликати тимчасове розрідження стільця.
• Харчова алергія. Алергічна реакція, найчастіше на білок коров'ячого молока, може проявлятися хронічною діареєю.
• Прийом антибіотиків. Антибіотики можуть порушувати баланс кишкової мікрофлори, що призводить до діареї.

Головна небезпека — зневоднення

З рідкими випорожненнями дитина втрачає велику кількість води та електролітів. Через малу вагу тіла та швидкий обмін речовин критичний рівень зневоднення у немовлят може настати дуже швидко. Важливо знати його ознаки:

• Зменшення кількості сечовипускань (менше 4-5 мокрих підгузків на добу).
• Темна, концентрована сеча.
• Сухість у роті, плач без сліз.
• Млявість, сонливість.
• Запале тім'ячко.

При появі ознак зневоднення необхідно негайно звернутися до лікаря. Основою лікування діареї є не зупинка випорожнень, а адекватне поповнення втраченої рідини — часте прикладання до грудей, догодовування сумішшю або використання спеціальних аптечних розчинів для регідратації.

Запор у немовляти після введення прикорму — одна з найчастіших проблем, з якою батьки звертаються до педіатра. Якщо для новонародженого на грудному вигодовуванні відсутність стільця протягом кількох днів може бути нормою, то для дитини, яка вже їсть тверду їжу, це часто є ознакою того, що травній системі потрібна допомога. Важливо розуміти, що головним критерієм запору є не частота, а консистенція випорожнень та самопочуття дитини.

Як розпізнати запор у немовляти?

На відміну від м'якого, кашоподібного стільця немовлят на ГВ, стілець дитини, що отримує прикорм, стає більш оформленим. Про запор свідчать такі ознаки:

• Твердий, сухий кал у вигляді окремих "кульок" або великої, щільної маси.
• Біль та напруження під час дефекації. Дитина сильно тужиться, червоніє, плаче.
• Зменшення частоти випорожнень значно нижче індивідуальної норми дитини.
• Прожилки крові на поверхні калу, що є наслідком мікротріщинок анального отвору.
• Зниження апетиту, дратівливість, біль у животі.

Причини запору після введення прикорму

Введення твердої їжі — це серйозне випробування для незрілої травної системи. Основні причини запору в цей період:

• Недостатня кількість клітковини. Якщо основу прикорму складають каші швидкого приготування та бананове пюре, це може "кріпити".
• Недостатня кількість рідини. З початком прикорму дитині необхідно пропонувати воду. Нестача рідини робить калові маси більш твердими. Про це детальніше — у блозі "Коли і як пропонувати воду немовляті?".
• "Велика трійка" продуктів, що кріплять: рис, банани, варені яблука.
• Алергія на білок коров'ячого молока. Іноді запор може бути одним із проявів харчової алергії.

Для корекції стану важливо переглянути раціон дитини, збагативши його овочами та фруктами з послаблюючим ефектом (чорнослив, абрикос, броколі) та забезпечити достатнє пиття. Про загальні принципи харчування читайте у статті "Введення прикорму".

Кольки — це один з найзагадковіших і найбільш виснажливих станів, з якими стикаються батьки в перші місяці життя дитини. Це не хвороба і не діагноз у класичному розумінні, а радше поведінковий синдром, що характеризується нападами тривалого, інтенсивного та невтішного плачу у абсолютно здорового немовляти. Розуміння того, що це не є ознакою хвороби чи батьківської помилки, є першим кроком до того, щоб пережити цей складний період. Цей стан є діагнозом виключення, тобто перед тим, як поставити його, лікар має переконатися у відсутності інших проблем, таких як рефлюкс або алергія.

Що таке кольки? "Правило трьох"

Класичне визначення кольок, яке досі використовується педіатрами, було запропоновано доктором Моррісом Весселем ще в 1954 році. Воно відоме як "правило трьох":

• Плач триває більше 3 годин на день.
• Це відбувається більше 3 днів на тиждень.
• І це триває більше 3 тижнів поспіль.

Напади зазвичай починаються раптово, часто в один і той же час доби (класично — ввечері, з 18:00 до 22:00). Під час нападу дитина виглядає так, ніби відчуває сильний біль: вона пронизливо кричить, її обличчя червоніє, животик стає напруженим, а ніжки підтискаються до живота. Заспокоїти малюка в цей момент вкрай важко. Кольки зазвичай починаються у віці 2-3 тижнів, досягають свого піку до 6-8 тижнів і, на щастя для батьків, самостійно і безслідно зникають до 3-4 місяців.

Чому вони виникають? Сучасні теорії

Незважаючи на десятиліття досліджень, єдиної та остаточної причини кольок досі не знайдено. Сучасна наука схиляється до того, що це мультифакторний стан, в основі якого лежить незрілість одразу кількох систем організму.

• Незрілість нервової системи: Це одна з провідних теорій. Нервова система немовляти ще не здатна адекватно обробляти та фільтрувати потік стимулів, отриманих за день (світло, звуки, дотики). До вечора відбувається перевантаження, і плач стає механізмом "розрядки" та скидання накопиченої напруги.
• Незрілість травної системи: Раніше вважалося, що біль від газів є причиною кольок, але зараз погляд змінився. Гази, скоріше, є наслідком, а не причиною. Під час тривалого плачу дитина заковтує багато повітря, що й призводить до здуття.
• Формування мікробіому: Процес заселення кишечника бактеріями є дуже активним у перші місяці. Вважається, що дисбаланс мікрофлори та процеси ферментації можуть викликати дискомфорт, що сприяє розвитку кольок.
• Гормональний фактор: Існує теорія про можливий зв'язок з коливаннями рівня певних гормонів, таких як серотонін, що впливають на моторику кишечника та сприйняття болю.

Доказові методи допомоги при кольках зосереджені не на "лікуванні", а на заспокоєнні дитини та створенні умов, що нагадують їй перебування в утробі. Про це детально написано в статті про "четвертий триместр".

Якщо ваша дитина, яка до цього мала стабільний режим годувань, раптом починає вимагати груди чи пляшечку значно частіше, "висить" на грудях годинами і здається постійно голодною, не поспішайте думати, що у вас недостатньо молока. Найімовірніше, ви зіткнулися з явищем, відомим як стрибок росту (growth spurt). Це абсолютно нормальний і навіть очікуваний етап розвитку, який свідчить про те, що ваш малюк активно росте.

Що таке стрибки росту і чому вони відбуваються?

Стрибок росту — це короткий, інтенсивний період, протягом якого дитина значно прискорюється в рості та розвитку. Вона може за кілька днів набрати помітну вагу або зріст, а також опанувати нові навички. Така інтенсивна робота організму вимагає величезної кількості енергії, що й призводить до різкого підвищення апетиту. Дитина починає їсти частіше, щоб "замовити" у маминого організму більше молока. Це класичний приклад роботи принципу "попит-пропозиція" в грудному вигодовуванні.

Класичні періоди стрибків росту в перший рік:

• 7-10 днів
• 2-3 тижні
• 4-6 тижнів
• 3 місяці
• 4 місяці
• 6 місяців
• 9 місяців

Важливо розуміти, що це лише орієнтовні терміни. Кожна дитина розвивається індивідуально. Стрибок росту зазвичай триває від 2-3 днів до тижня, після чого апетит та режим годувань повертаються до норми. Про ці та інші етапи детально розповідається у статті про стрибки росту та кризи розвитку.

Коли надмірний голод може бути тривожним сигналом?

Хоча в більшості випадків підвищений апетит — це добре, іноді він може вказувати на певні проблеми.

• Неефективне смоктання: Якщо дитина смокче неефективно (наприклад, через неправильне прикладання), вона може втомлюватися, не висмоктуючи достатньої кількості молока, і тому швидко знову стає голодною.
• Дисбаланс молока: При гіперлактації дитина може отримувати забагато "переднього", бідного на жири молока, яке швидко перетравлюється і не дає тривалого відчуття ситості.
• Психологічна потреба: Іноді дитина шукає груди не через голод, а для заспокоєння, втіхи або полегшення болю (наприклад, при прорізуванні зубів).

Головним критерієм є самопочуття дитини та її набір ваги. Якщо малюк активний, задоволений і добре набирає вагу, то його "вовчий" апетит, найімовірніше, є ознакою здорового росту.

Діагноз "непереносимість лактози" звучить для батьків дуже часто, особливо коли мова заходить про кольки, здуття чи гази у малюка. Однак важливо розуміти, що справжня, вроджена непереносимість лактози — це вкрай рідкісне генетичне захворювання. У переважній більшості випадків у немовлят мова йде про тимчасову, функціональну лактазну недостатність, яка є нормальним етапом розвитку травної системи.

Що таке лактоза та лактаза?

Лактоза — це основний вуглевод, або "молочний цукор", що міститься в грудному молоці та молочних сумішах. Це ключове джерело енергії для немовляти. Для того, щоб організм міг засвоїти лактозу, її потрібно розщепити на два простіші цукри — глюкозу та галактозу. За цей процес відповідає спеціальний фермент — лактаза, який виробляється в тонкому кишечнику.

Лактазна недостатність — це стан, при якому організм виробляє недостатньо ферменту лактази. В результаті нерозщеплена лактоза потрапляє в товстий кишечник, де стає "їжею" для бактерій. Цей процес ферментації призводить до утворення великої кількості газу (водню) та води, що й викликає характерні симптоми.

Тимчасова лактазна недостатність: Чому це норма?

Травна система немовляти є незрілою, і її ферментативна активність ще тільки налагоджується. Часто трапляється ситуація, коли кількість лактози, що надходить (особливо з так званого "переднього" грудного молока), є більшою, ніж та кількість, яку може перетравити наявна лактаза. Це не означає, що ферменту немає, просто його тимчасово не вистачає. Це фізіологічний стан, який зазвичай минає сам по собі до 3-4 місяців, коли кишечник дозріває.

Симптоми тимчасової лактазної недостатності:

• Пінистий, водянистий, часто зеленуватий стілець з кислим запахом.
• Сильне здуття живота, бурчання.
• Занепокоєння та плач під час або одразу після годування.
• Часта діарея.

Важливо не плутати цей стан зі справжньою алергією на білок коров'ячого молока, яка є імунною реакцією і має інші прояви, такі як висип або прожилки крові в калі.

• Стрибки росту: Як не парадоксально, але іноді безпосередньо перед або під час стрибка росту дитина може їсти менше. Проте найчастіше в ці періоди спостерігається надмірний голод.
• Прорізування зубів: Запалені та болючі ясна роблять процес смоктання неприємним. Дитина може починати їсти, а потім з плачем кидати груди. Це одна з найчастіших причин тимчасової відмови від їжі. Детальніше про це — у статті про прорізування зубів.
• Розвиток нових навичок: Коли дитина активно освоює нові вміння (перевертання, повзання), її мозок настільки захоплений цим процесом, що їжа може тимчасово відійти на другий план.
• Введення прикорму: Початок знайомства з новою їжею може тимчасово знизити інтерес до молока або суміші.

Медичні причини поганого апетиту

Стійке зниження апетиту часто є одним з перших симптомів захворювання.

• Початок ГРВІ: Закладеність носа заважає дитині дихати під час смоктання, а біль у горлі робить ковтання болючим.
• Біль: Біль будь-якої локалізації (наприклад, при отиті) знижує загальне самопочуття та апетит.
• Проблеми з травленням: Запор, рефлюкс або харчова алергія можуть робити процес їжі дискомфортним.
• Анемія: Дефіцит заліза також може призводити до зниження апетиту.

Зригування, або гастроезофагеальний рефлюкс (ГЕР), — це, мабуть, одне з найпоширеніших явищ, з яким стикаються батьки немовлят у віці від 3 до 12 місяців. Плями від молока на вашому одязі, на дитячому килимку, іноді навіть у найнесподіваніших місцях, стають невід'ємною частиною побуту. І хоча це може викликати занепокоєння, особливо у молодих батьків, у переважній більшості випадків фізіологічний рефлюкс є абсолютно нормальним етапом розвитку. Це не хвороба, а тимчасовий стан, пов'язаний з незрілістю травної системи малюка. Важливо розуміти його причини, відрізняти від звичайного зригування у новонароджених та вміти розпізнати симптоми, що можуть вказувати на більш серйозну проблему.

Що таке фізіологічний рефлюкс і чому він виникає?

Гастроезофагеальний рефлюкс — це процес, під час якого вміст шлунка мимоволі повертається назад у стравохід. Щоб зрозуміти, чому це так часто трапляється у немовлят, варто уявити їхню травну систему. Між стравоходом і шлунком знаходиться м'язове кільце — нижній стравохідний сфінктер (НСС). Його робота схожа на роботу клапана: він відкривається, щоб пропустити їжу в шлунок, і щільно закривається, щоб не випустити її назад. У немовлят цей "клапан" ще недостатньо сильний та зрілий. Ця незрілість, помножена на кілька інших факторів, створює ідеальні умови для рефлюксу:

• Слабкість НСС: Головна причина. Сфінктер немовляти ще не може ефективно протистояти тиску всередині шлунка, тому він легко розслабляється, пропускаючи молоко назад.
• Горизонтальне положення: Більшу частину часу немовлята проводять лежачи. У такому положенні сила тяжіння не допомагає утримувати їжу в шлунку, як це відбувається у дорослих.
• Рідка дієта: Раціон дитини до введення прикорму складається виключно з грудного молока або суміші. Рідка їжа, звісно, повертається назад набагато легше, ніж тверда.
• Маленький об'єм шлунка: Шлунок немовляти дуже маленький, і його легко переповнити. Навіть невелика кількість "зайвого" молока може призвести до зригування.
• Заковтування повітря: Під час годування діти часто заковтують повітря (аерофагія), особливо при неправильному прикладанні або занадто швидкому потоці з пляшечки. Ці бульбашки повітря, піднімаючись, "виштовхують" за собою частину молока.

Фізіологічний рефлюкс зазвичай досягає свого піку у віці 4-6 місяців і поступово минає до кінця першого року, коли дитина починає більше сидіти, повзати та вживати тверду їжу, що описано в гіді по введенню прикорму.

Як відрізнити норму від проблеми: ГЕР проти ГЕРХ

Важливо розрізняти два стани: звичайний гастроезофагеальний рефлюкс (ГЕР) та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ). ГЕР — це фізіологічна норма для більшості немовлят. Таких дітей часто називають "щасливими зригувачами" (happy spitters) — вони зригують, але при цьому добре розвиваються і не відчувають дискомфорту. ГЕРХ — це вже патологічний стан, коли рефлюкс настільки сильний та частий, що викликає ускладнення.

"Червоні прапорці", що можуть вказувати на ГЕРХ:

• Поганий набір або втрата ваги. Це ключовий показник того, що дитина не засвоює достатньо поживних речовин.
• Сильний плач і дратівливість під час або після годування. Дитина може вигинати спину, підтискати ніжки, що є ознакою болю (печії), викликаного кислотою.
• Відмова від їжі. Малюк може починати їсти, а потім з криком кидати груди чи пляшечку, асоціюючи годування з болем.
• Сильне блювання "фонтаном". Це не пасивне витікання, а потужний викид вмісту шлунка.
• Респіраторні проблеми. Хронічний кашель, хрипи або часті епізоди бронхіту можуть бути викликані потраплянням шлункового вмісту в дихальні шляхи (аспірація).

Наявність одного або кількох із цих "червоних прапорців" є приводом для обов'язкової консультації з педіатром або дитячим гастроентерологом. Правильна організація грудного вигодовування є ключовою для мінімізації симптомів.