Рефлюкс у немовлят
Рефлюкс у немовлят (ГЕР): Повний посібник для батьків
Зригування, або гастроезофагеальний рефлюкс (ГЕР), — це, мабуть, одне з найпоширеніших явищ, з яким стикаються батьки немовлят у віці від 3 до 12 місяців. Плями від молока на вашому одязі, на дитячому килимку, іноді навіть у найнесподіваніших місцях, стають невід'ємною частиною побуту. І хоча це може викликати занепокоєння, особливо у молодих батьків, у переважній більшості випадків фізіологічний рефлюкс є абсолютно нормальним етапом розвитку. Це не хвороба, а тимчасовий стан, пов'язаний з незрілістю травної системи малюка. Важливо розуміти його причини, відрізняти від звичайного зригування у новонароджених та вміти розпізнати симптоми, що можуть вказувати на більш серйозну проблему.
Що таке фізіологічний рефлюкс і чому він виникає?
Гастроезофагеальний рефлюкс — це процес, під час якого вміст шлунка мимоволі повертається назад у стравохід. Щоб зрозуміти, чому це так часто трапляється у немовлят, варто уявити їхню травну систему. Між стравоходом і шлунком знаходиться м'язове кільце — нижній стравохідний сфінктер (НСС). Його робота схожа на роботу клапана: він відкривається, щоб пропустити їжу в шлунок, і щільно закривається, щоб не випустити її назад. У немовлят цей "клапан" ще недостатньо сильний та зрілий. Ця незрілість, помножена на кілька інших факторів, створює ідеальні умови для рефлюксу:
- Слабкість НСС: Головна причина. Сфінктер немовляти ще не може ефективно протистояти тиску всередині шлунка, тому він легко розслабляється, пропускаючи молоко назад.
- Горизонтальне положення: Більшу частину часу немовлята проводять лежачи. У такому положенні сила тяжіння не допомагає утримувати їжу в шлунку, як це відбувається у дорослих.
- Рідка дієта: Раціон дитини до введення прикорму складається виключно з грудного молока або суміші. Рідка їжа, звісно, повертається назад набагато легше, ніж тверда.
- Маленький об'єм шлунка: Шлунок немовляти дуже маленький, і його легко переповнити. Навіть невелика кількість "зайвого" молока може призвести до зригування.
- Заковтування повітря: Під час годування діти часто заковтують повітря (аерофагія), особливо при неправильному прикладанні або занадто швидкому потоці з пляшечки. Ці бульбашки повітря, піднімаючись, "виштовхують" за собою частину молока.
Фізіологічний рефлюкс зазвичай досягає свого піку у віці 4-6 місяців і поступово минає до кінця першого року, коли дитина починає більше сидіти, повзати та вживати тверду їжу, що описано в гіді по введенню прикорму.
Як відрізнити норму від проблеми: ГЕР проти ГЕРХ
Важливо розрізняти два стани: звичайний гастроезофагеальний рефлюкс (ГЕР) та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ). ГЕР — це фізіологічна норма для більшості немовлят. Таких дітей часто називають "щасливими зригувачами" (happy spitters) — вони зригують, але при цьому добре розвиваються і не відчувають дискомфорту. ГЕРХ — це вже патологічний стан, коли рефлюкс настільки сильний та частий, що викликає ускладнення.
"Червоні прапорці", що можуть вказувати на ГЕРХ:
- Поганий набір або втрата ваги. Це ключовий показник того, що дитина не засвоює достатньо поживних речовин.
- Сильний плач і дратівливість під час або після годування. Дитина може вигинати спину, підтискати ніжки, що є ознакою болю (печії), викликаного кислотою.
- Відмова від їжі. Малюк може починати їсти, а потім з криком кидати груди чи пляшечку, асоціюючи годування з болем.
- Сильне блювання "фонтаном". Це не пасивне витікання, а потужний викид вмісту шлунка.
- Респіраторні проблеми. Хронічний кашель, хрипи або часті епізоди бронхіту можуть бути викликані потраплянням шлункового вмісту в дихальні шляхи (аспірація).
Наявність одного або кількох із цих "червоних прапорців" є приводом для обов'язкової консультації з педіатром або дитячим гастроентерологом. Правильна організація грудного вигодовування є ключовою для мінімізації симптомів.
💡Рекомендації
position
Вертикальна поза
burping
Відрижка
feeding
Часте годування
monitoring
Спостерігання
🚨Тривожні ознаки
🏠Домашні засоби
👨⚕️Коли звернутися до лікаря
Пов'язані симптоми
Алергії на їжу у немовлят
Харчова алергія у немовлят: Механізми, симптоми та сучасний підхід Харчова алергія — це неадекватна реакція імунної системи дитини на білки, що містяться в певних продуктах харчування. У немовлят, особливо в перші 6-8 місяців життя, цей стан є досить поширеним через незрілість як імунної, так і травної систем. Важливо розуміти, що це не просто "чутливий животик", а складний імунологічний процес, який вимагає уважної діагностики. У більшості дітей, що перебувають на грудному вигодовуванні, алергія виникає на білки, що потрапили в молоко з раціону матері. Це не означає, що потрібно припиняти годування, а лише те, що потрібна корекція дієти. Чому імунна система "помиляється"? В основі харчової алергії лежить збій в роботі імунної системи. Кишечник немовляти має підвищену проникність, а його імунна система ще тільки "вчиться" відрізняти безпечні речовини від небезпечних. У схильних до алергії дітей імунна система помилково ідентифікує певні харчові білки як загрозу і починає виробляти проти них антитіла (зазвичай IgE). При повторному контакті з цим білком відбувається викид гістаміну та інших медіаторів запалення, що й викликає різноманітні симптоми. Найпоширеніші харчові алергени для немовлят: Білок коров'ячого молока (БКМ): Це алерген №1 у дітей першого року життя. Курячі яйця. Соя. Пшениця (глютен). Горіхи та арахіс. Риба та морепродукти. Спадковість відіграє ключову роль. Якщо у батьків є будь-які алергічні захворювання (не обов'язково харчові), ризик розвитку алергії у дитини значно зростає. Детальніше про це можна дізнатися у статті про екзему у немовлят, яка часто є першим проявом алергії. Як проявляється харчова алергія у немовлят? Симптоми можуть бути дуже різноманітними і вражати різні системи організму. Вони можуть з'являтися як негайно, так і через кілька годин або навіть днів після контакту з алергеном. Шкірні прояви (найчастіші): Атопічний дерматит (екзема), кропив'янка, набряк губ або повік. Гастроінтестинальні прояви: Сильне блювання, часті зригування, діарея (часто зі слизом або прожилками крові), сильні кольки та біль у животі. Респіраторні прояви (рідше): Нежить, закладеність носа, хрипи, кашель. Важливо розуміти, що непереносимість їжі (наприклад, непереносимість лактози) та алергія — це різні стани. Непереносимість пов'язана з дефіцитом ферментів і не задіює імунну систему.
Блювання у немовлят
Блювання у немовлят: Коли це більше, ніж просто зригування Блювання у немовляти (дитини 3-12 місяців) — це завжди тривожний симптом. На відміну від безпечного зригування, яке є нормою для перших місяців, блювання — це силове, рефлекторне виверження значного об'єму вмісту шлунка. Воно може бути ознакою різноманітних станів, від простої вірусної інфекції до серйозних хірургічних патологій, і часто несе ризик швидкого зневоднення. Найпоширеніші причини блювання Гастроентерит (кишкова інфекція). Це найчастіша причина. Віруси (найчастіше ротавірус) викликають запалення шлунка та кишечника. Блювання зазвичай є першим симптомом, до якого пізніше приєднуються діарея та температура. Харчове отруєння. Вживання неякісних продуктів прикорму. Сильний кашель або плач. Інтенсивний кашель або істерика можуть спровокувати блювотний рефлекс. Підвищений внутрішньочерепний тиск. Блювання, особливо вранці і "фонтаном", може бути ознакою неврологічних проблем. Стеноз пілоруса. Хоча частіше діагностується у новонароджених, це звуження виходу зі шлунка може проявитися і пізніше. Головна небезпека — зневоднення При повторному блюванні дитина швидко втрачає рідину та електроліти. Це особливо небезпечно для немовлят. Ознаки зневоднення, що вимагають негайної уваги: Рідкісне сечовипускання (сухий підгузок більше 6 годин). Плач без сліз, сухість у роті. Запале тім'ячко та очі. Надзвичайна млявість та сонливість. При появі цих симптомів або якщо блювання невпинне, має домішки крові чи жовчі (зеленого кольору), необхідно негайно звернутися за медичною допомогою. До огляду лікаря головне завдання — потроху відпоювати дитину, пропонуючи рідину маленькими порціями кожні 5-10 хвилин. Детальніше про тривожні стани читайте у статті про здоров'я новонародженого (принципи актуальні і для немовлят).
Біль від газів у немовлят
Біль від газів у немовлят: Фізіологія та причини дискомфорту Підвищене газоутворення (метеоризм) та пов'язаний з ним біль є надзвичайно поширеною проблемою у немовлят, особливо в перші 3-4 місяці життя. Батьки часто бачать, як їхній малюк раптово починає плакати, тужитися, червоніти та підтискати ніжки до живота. У більшості випадків це не є ознакою хвороби, а лише проявом фізіологічної незрілості травної системи, яка активно адаптується до нових умов. Часто цей стан є складовою більш широкого поняття кольок, але може існувати і як самостійна проблема. Чому у немовлят накопичуються гази? Причини підвищеного газоутворення у немовлят можна розділити на дві великі групи: заковтування зайвого повітря (аерофагія) та процеси в самому кишечнику. Аерофагія (заковтування повітря): Це найголовніша причина. Новонароджені та немовлята заковтують значну кількість повітря, і не завжди можуть ефективно його позбутися. Під час годування: Неправильне прикладання до грудей, коли дитина нещільно охоплює ареолу, дозволяє повітрю потрапляти в рот. При штучному вигодовуванні причиною може бути занадто великий отвір у сосці або неправильний нахил пляшечки. Про це детально йдеться в нашому гіді з основ грудного вигодовування. Під час плачу: Інтенсивний плач завжди супроводжується заковтуванням великої кількості повітря, що створює хибне коло: біль викликає плач, а плач посилює біль. Незрілість травної системи: Ферментативна недостатність: Функціональна лактазна недостатність призводить до того, що молочний цукор не повністю розщеплюється, викликаючи бродіння та газоутворення. Формування мікробіому: Активне заселення кишечника мікрофлорою — це складний процес, який також може супроводжуватися підвищеним газоутворенням. Накопичені бульбашки газу розтягують стінки незрілого кишечника, викликаючи спазми та біль, що й змушує дитину плакати та демонструвати поведінку, схожу на біль у животі.
Біль у животі у немовлят
Біль у животі у немовлят: Як зрозуміти причину плачу Біль у животі — це дуже загальний термін, який описує дискомфорт в абдомінальній ділянці. Оскільки немовля не може сказати або показати, де саме і як у нього болить, батькам доводиться інтерпретувати непрямі ознаки: плач, зміни в поведінці та положенні тіла. У переважній більшості випадків біль у животі у здорового немовляти є функціональним, тобто не пов'язаним з органічною патологією, і є наслідком адаптації його травної системи. Проте, важливо знати і про "червоні прапорці", які можуть свідчити про більш серйозні проблеми. Функціональний біль: Найчастіші причини Це біль, що виникає у здорової дитини через незрілість її організму. Це діагнози виключення, які ставляться після того, як лікар переконався у відсутності хвороби. Кольки: Напади інтенсивного плачу, що виникають переважно ввечері, супроводжуються напруженням живота та підтисканням ніжок. Причина до кінця не з'ясована, але пов'язана з незрілістю нервової та травної систем. Гази (метеоризм): Накопичення газів, що розтягують стінки кишечника і викликають спазми. Це часто є наслідком заковтування повітря під час годування або плачу. Запор: Утруднена або болісна дефекація. Напруження та проходження твердих калових мас можуть викликати сильний біль. Органічні причини: Коли біль є симптомом хвороби Іноді біль у животі може бути ознакою захворювання, що потребує медичного втручання. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ): Часте повернення кислого вмісту шлунка в стравохід викликає печію, що сприймається дитиною як біль. Харчова алергія: Алергічна реакція на білки їжі (найчастіше — коров'ячого молока) викликає запалення в кишечнику, що супроводжується болем, здуттям та змінами у випорожненнях. Кишкові інфекції (гастроентерит): Зазвичай супроводжуються діареєю, блюванням та температурою. Кишкова непрохідність (напр., інвагінація): Рідкісний, але небезпечний стан, що характеризується нападами раптового, сильного болю, блюванням та появою крові в стільці. Потребує негайної медичної допомоги.
Втрата ваги у немовлят
Втрата ваги у немовлят: Коли це є "червоним прапорцем" Після перших тижнів життя, коли дитина відновила свою вагу при народженні, будь-яка подальша втрата ваги або навіть зупинка її набору (так зване "плато") є серйозним сигналом, що вимагає негайної консультації з педіатром. На відміну від фізіологічної втрати ваги у новонароджених, у дитини старше 2-3 тижнів вага має стабільно збільшуватися. Це один з найважливіших об'єктивних показників здоров'я та адекватності харчування немовляти. Чому вага є ключовим індикатором? У перший рік життя дитина росте з неймовірною швидкістю, потроюючи свою вагу до 12 місяців. Такий інтенсивний ріст вимагає величезної кількості енергії та поживних речовин, які дитина отримує виключно з грудного молока або суміші. Будь-яка проблема зі здоров'ям або харчуванням одразу ж відображається на динаміці ваги. Тому регулярне зважування у педіатра є обов'язковою частиною спостереження за дитиною. Найпоширеніші причини втрати ваги Причини втрати ваги або поганого набору можна умовно поділити на дві групи: проблеми з харчуванням та медичні проблеми. Проблеми з отриманням достатньої кількості їжі: Неправильна організація грудного вигодовування: Неефективне прикладання, годування за жорстким графіком, а не на вимогу, використання пустушок, що "маскують" голод, — все це може призвести до того, що дитина просто недоїдає. Недостатня кількість молока у матері: Хоча справжня гіпогалактія зустрічається рідко, іноді вона може бути причиною. Труднощі зі смоктанням: Коротка вуздечка язика, неврологічні проблеми або сильна втома можуть заважати дитині ефективно смоктати. Медичні проблеми, що заважають засвоєнню їжі або збільшують енергетичні потреби: Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ): При сильному рефлюксі дитина втрачає значну частину з'їденого. Харчова алергія: Алергічне запалення в кишечнику порушує процеси всмоктування поживних речовин. Гострі або хронічні захворювання: Будь-яка хвороба, від кишкової інфекції до проблем з серцем, збільшує енергетичні потреби організму і може призвести до втрати ваги. Якщо ви помітили, що ваша дитина втрачає вагу або не набирає її відповідно до вікових норм, не варто чекати планового візиту. Необхідно якнайшвидше звернутися до лікаря для з'ясування причини та корекції стану. Про важливість візитів до педіатра читайте на нашому сайті.
Діарея у немовлят
Діарея у немовлят: Причини, небезпека зневоднення та лікування Діарея, або пронос, у немовляти (дитини від 3 до 12 місяців) — це стан, що характеризується раптовим збільшенням частоти та розрідженням випорожнень. На відміну від новонароджених, стілець у немовлят, особливо після введення прикорму, вже більш сформований, тому діарею розпізнати легше. Це один з найпоширеніших симптомів у педіатрії, і головна небезпека, яку він несе, — це ризик швидкого зневоднення. Найпоширеніші причини діареї Вірусні інфекції (гастроентерит). Це причина номер один. Ротавіруси, норовіруси, аденовіруси — ці збудники легко передаються контактним шляхом (особливо коли дитина починає повзати і все тягнути до рота) і викликають запалення кишечника. Зазвичай, крім діареї, спостерігаються блювання, температура та біль у животі. Бактеріальні інфекції. Сальмонела, кишкова паличка та інші бактерії також можуть викликати діарею, часто з домішками крові або слизу у випорожненнях. Реакція на нові продукти. Введення прикорму, особливо фруктів з послаблюючим ефектом (сливи, абрикоси) або соків, може викликати тимчасове розрідження стільця. Харчова алергія. Алергічна реакція, найчастіше на білок коров'ячого молока, може проявлятися хронічною діареєю. Прийом антибіотиків. Антибіотики можуть порушувати баланс кишкової мікрофлори, що призводить до діареї. Головна небезпека — зневоднення З рідкими випорожненнями дитина втрачає велику кількість води та електролітів. Через малу вагу тіла та швидкий обмін речовин критичний рівень зневоднення у немовлят може настати дуже швидко. Важливо знати його ознаки: Зменшення кількості сечовипускань (менше 4-5 мокрих підгузків на добу). Темна, концентрована сеча. Сухість у роті, плач без сліз. Млявість, сонливість. Запале тім'ячко. При появі ознак зневоднення необхідно негайно звернутися до лікаря. Основою лікування діареї є не зупинка випорожнень, а адекватне поповнення втраченої рідини — часте прикладання до грудей, догодовування сумішшю або використання спеціальних аптечних розчинів для регідратації.