"Він такий спокійний, спить всю ніч!", "Вона така активна, ні хвилини на місці!", "Він так боїться чужих...". Вже з перших тижнів життя стає очевидно: всі діти різні. Одна дитина з цікавістю розглядає нову іграшку, інша — лякається її та починає плакати. Ці вроджені особливості реакції на світ і є темпераментом. Це не "характер" у звичному розумінні, який формується з роками, а база, налаштування нервової системи, з якими дитина приходить у цей світ. Розуміння темпераменту вашого малюка — це ключ до гармонійних стосунків, який допоможе вам знаходити правильний підхід і не намагатися "переробити" дитину під свої очікування.
Що таке темперамент і чому він важливий?
Темперамент — це вроджений стиль поведінки дитини, її спосіб реагувати на події, людей та середовище. Він не залежить від виховання. Ви не можете зробити активну дитину спокійною, а обережну — миттєво сміливою. Психологи виділяють кілька типів темпераменту, але для простоти їх можна згрупувати у три великі категорії.
Три типи маленьких особистостей
- "Легкий" (або гнучкий) тип. Це ті самі "зручні" діти з книжок. Вони, як правило, мають гарний настрій, швидко встановлюють регулярний режим сну та годування, легко адаптуються до нових ситуацій, спокійно реагують на нових людей та з цікавістю досліджують світ.
- "Активний" (або "складний", "енергійний") тип. Такі діти дуже чутливі до будь-яких подразників. Вони інтенсивно та голосно реагують на дискомфорт (мокрий підгузок, голод, гучний звук), часто мають нерегулярний сон та апетит, важко заспокоюються. Їхня нервова система легко перевантажується, що може призводити до частих істерик. Батькам таких дітей часто здається, що вони "роблять щось не так", але це не так — це просто особливість темпераменту.
- "Обережний" (або "повільно розігрівається") тип. Ці малюки — спостерігачі. Вони спокійні, але їм потрібно значно більше часу, щоб звикнути до всього нового: людей, місць, іграшок. Спочатку вони можуть реагувати на нове з осторогою або навіть плачем, але, відчувши себе в безпеці, поступово розкриваються і починають активно досліджувати.
Що робити з цим знанням?
Найголовніше правило: немає "хороших" чи "поганих" темпераментів. Ваше завдання — не боротися з природою дитини, а створити для неї умови, в яких її особливості будуть перевагою, а не недоліком.
- Якщо у вас активна, чутлива дитина, ваше головне завдання — не намагатися її "заспокоїти", а оберігати від перевантаження. Дотримуйтеся чіткого, передбачуваного режиму, уникайте галасливих місць та допомагайте малюку вчитися розслаблятися. Нерозуміння потреб такої дитини — прямий шлях до батьківського вигорання.
- Якщо ваш малюк обережний, не змушуйте його одразу йти на руки до незнайомої тітки чи гратися в галасливій компанії. Дайте йому час придивитися, побудьте поруч, покажіть, що все безпечно.
Прийняття темпераменту дитини — це основа надійної прив'язаності. Коли дитина відчуває, що батьки розуміють і приймають її такою, якою вона є, вона росте з відчуттям впевненості у собі та світі. Це і є філософія "достатньо хорошої мами", яка не намагається вписати свою дитину в ідеальні рамки, а створює для неї найкращі умови для розвитку її унікальної особистості.
