Проблеми з координацією у дітей 1-3 років
Проблеми з координацією у дітей 1-3 років: Атаксія та диспраксія
Малюк, який вчиться ходити, бігати та освоювати складні рухи, часто виглядає незграбним: він спотикається, падає, проливає воду. Ця незграбність є абсолютно нормальною частиною процесу розвитку моторики та координації. Нервова система дитини вчиться узгоджувати роботу м'язів, очей та вестибулярного апарату. Проте, іноді виражені проблеми з балансом та координацією можуть бути ознакою станів, що потребують уваги.
Що таке атаксія та диспраксія?
- Атаксія: Це порушення координації рухів, що проявляється хиткою, нестійкою ходою. Дитина ходить, широко розставляючи ноги, ніби п'яна. Атаксія найчастіше вказує на проблеми з мозочком — відділом мозку, що відповідає за координацію та рівновагу.
- Диспраксія (або розлад координації розвитку): Це труднощі з плануванням та виконанням складних, цілеспрямованих рухів. Інтелект дитини при цьому збережений, але її мозок погано "прораховує" послідовність дій, необхідних для виконання завдання.
Причини проблем з координацією
- Гостра мозочкова атаксія: Найчастіша причина раптової атаксії у дітей. Це доброякісний стан, що виникає через 1-2 тижні після перенесеної вірусної інфекції (найчастіше — вітряної віспи) і проходить самостійно.
- Інфекції середнього або внутрішнього вуха (отит, лабіринтит): Порушують роботу вестибулярного апарату.
- Травми голови.
- Вроджені аномалії мозку.
Якщо ви помітили раптову появу проблем з координацією, це привід для негайного звернення до лікаря, щоб виключити серйозні причини. Порушення координації може бути пов'язане і з м'язовою слабкістю.
Пов'язані симптоми
Затримки розвитку у дітей 1-3 років
Затримки розвитку у дітей 1-3 років: "Червоні прапорці" Період від 1 до 3 років — це час неймовірного прогресу в розвитку дитини. Вона перетворюється з немовляти на маленьку особистість, яка ходить, бігає, говорить, висловлює свої бажання та емоції. Важливо пам'ятати, що кожна дитина розвивається у власному темпі, і діапазон норми є дуже широким. Проте існують певні "червоні прапорці" — ключові навички, відсутність яких у певному віці може вказувати на затримку розвитку і вимагає консультації з педіатром. Ключові сфери розвитку та тривожні сигнали Велика моторика: "Червоний прапорець": Дитина не ходить самостійно до 18 місяців. Дрібна моторика: "Червоний прапорець": До 2 років дитина не будує вежу з 3-4 кубиків, не намагається малювати каракулі. Мовленнєвий розвиток: "Червоний прапорець": До 18 місяців не використовує 5-10 слів; до 2 років не складає прості фрази з двох слів ("мама, дай"). Соціально-емоційний розвиток: "Червоний прапорець": Відсутність вказівного жесту до 18 місяців; відсутність інтересу до ігор з імітацією (годувати ляльку) до 2 років; уникання зорового контакту. Особливу тривогу викликає регрес розвитку — втрата вже набутих навичок. Це завжди є приводом для негайного звернення до лікаря. Проблеми з моторикою можуть бути пов'язані зі слабкістю м'язів або порушенням координації.
Ненормальні рухи у дітей 1-3 років
Ненормальні рухи у дітей 1-3 років: Тики, стереотипії та інші розлади Світ рухів малюка є дуже різноманітним. Він вчиться володіти своїм тілом, і багато його рухів можуть здаватися батькам дивними. У більшості випадків це є нормою. Проте існують певні типи мимовільних, повторюваних рухів, які можуть бути ознакою неврологічних або поведінкових особливостей і вимагають уваги. Що вважати ненормальними рухами? Стереотипії: Це ритмічні, повторювані, фіксовані рухи без очевидної мети. До них належать розмахування руками ("крильця"), розгойдування тулуба, хитання головою. Прості стереотипії часто зустрічаються у здорових дітей і є способом самозаспокоєння або реакцією на нудьгу. Однак виражені та стійкі стереотипії можуть бути одним із симптомів розладів аутистичного спектру. Тики: Це раптові, швидкі, повторювані, неритмічні рухи або вокалізації. Моторні тики включають кліпання очима, посмикування носом, плечима. Вокальні тики — покашлювання, шморгання носом. Транзиторні (тимчасові) тики є дуже поширеними у дітей і часто виникають на тлі стресу. Дистонія або хорея: Це більш складні, повільні, "черв'якоподібні" або, навпаки, швидкі, уривчасті рухи, які вказують на ураження певних структур мозку і завжди потребують обстеження. Як відрізнити від судом? На відміну від судом, під час тиків та стереотипій дитина зазвичай перебуває при повній свідомості. Тики можна на короткий час придушити зусиллям волі. Якщо ви помітили у дитини будь-які незвичні повторювані рухи, найкращою тактикою буде зняти їх на відео і показати педіатру або дитячому неврологу.
Слабкість м'язів у дітей 1-3 років
Слабкість м'язів у дітей 1-3 років: Гіпотонія та її ознаки М'язова слабкість, або гіпотонія, — це зниження м'язового тонусу, через що дитина може здаватися "млявою", "обм'яклою" або "гнучкою, як ганчір'яна лялька". Важливо відрізняти цей стан від загальної втоми. Гіпотонія — це не хвороба, а неврологічний симптом, який може вказувати на різноманітні стани, від доброякісних до дуже серйозних. Як проявляється гіпотонія у малюків? Окрім загального враження "млявості", батьки можуть помітити такі ознаки: Затримка моторного розвитку: Дитина пізніше починає тримати голову, сидіти, повзати та ходити. Про це детальніше — у статті про затримки розвитку. Незвичайна гнучкість: Суглоби дитини можуть розгинатися в нетиповому діапазоні. Труднощі з рухами проти сили тяжіння: Дитині важко підняти руки чи ноги, довго утримувати голову. Проблеми з годуванням: Слабкі м'язи рота та щелепи можуть призводити до млявого смоктання та проблем з жуванням твердої їжі. Погана витривалість: Дитина швидко втомлюється від фізичної активності. Можливі причини м'язової слабкості Гіпотонія може бути вродженою або набутою. Причини можуть бути центральними (пов'язаними з мозком) або периферичними (пов'язаними з нервами та м'язами). Доброякісна вроджена гіпотонія: Діагноз виключення, коли при обстеженні не знаходять жодної патології. З віком стан часто покращується. Генетичні синдроми: Синдром Дауна, синдром Прадера-Віллі. Нервово-м'язові захворювання: Спінальна м'язова атрофія, м'язові дистрофії. Наслідки гіпоксії або травми під час пологів. Якщо ви помітили у своєї дитини ознаки м'язової слабкості, необхідна консультація дитячого невролога для з'ясування причини.
Судоми у дітей 1-3 років
Судоми у дітей 1-3 років: Види та причини Судоми — це прояв аномальної електричної активності в мозку, який зовнішньо проявляється у вигляді неконтрольованих рухів, змін свідомості або поведінки. У дітей віком 1-3 років найпоширенішим типом є фебрильні судоми, спровоковані високою температурою. Проте існують і інші види судом, які можуть виникати без лихоманки (афебрильні судоми) і вимагають ретельної діагностики у невролога. Види судомних нападів у малюків Судоми можуть виглядати дуже по-різному, не завжди це драматична картина з посмикуванням усього тіла. Генералізовані тоніко-клонічні судоми: Класичний напад, коли дитина втрачає свідомість, її тіло напружується (тонічна фаза), а потім починаються ритмічні посмикування кінцівок (клонічна фаза). Абсанси ("завмирання"): Короткі епізоди, коли дитина раптово "відключається" на кілька секунд, її погляд стає порожнім, вона не реагує на звернення. Після нападу вона продовжує робити те, що робила, не пам'ятаючи про нього. Фокальні судоми: Судомна активність охоплює лише одну частину тіла, наприклад, посмикується лише одна рука або одна сторона обличчя. Свідомість при цьому може бути збережена. Причини афебрильних судом Якщо судоми виникають без температури, це може бути ознакою епілепсії або інших станів: Епілепсія: Хронічне захворювання мозку, що характеризується схильністю до повторних судомних нападів. Існує багато форм дитячої епілепсії. Структурні аномалії мозку. Наслідки травми голови або перенесеної нейроінфекції. Метаболічні порушення. Будь-який епізод судом, особливо перший, є приводом для виклику швидкої допомоги та подальшого обстеження у дитячого невролога. Важливо відрізняти судоми від непритомності та афективно-респіраторних нападів.
Тремор у дітей 1-3 років
Тремор у дітей 1-3 років: Коли тремтіння є нормою? Тремор — це ритмічне, мимовільне тремтіння частини тіла, найчастіше рук. У новонароджених тремор є фізіологічною нормою, пов'язаною з незрілістю нервової системи, і зазвичай зникає до 3-4 місяців. Поява тремору у дитини старше року вимагає уваги, хоча і в цьому віці він часто має доброякісну природу. Причини тремору у малюків Посилений фізіологічний тремор: Це найчастіша причина. Це не хвороба, а посилення нормального, ледь помітного тремтіння у відповідь на певні стани: сильні емоції (страх, гнів), втому, холод або зниження рівня цукру в крові (якщо дитина довго не їла). Есенціальний тремор: Рідкісне у дітей спадкове захворювання, що проявляється тремтінням рук при виконанні точних рухів. Побічна дія ліків: Деякі препарати можуть викликати тремор як побічний ефект. Як відрізнити тремор від судом? Це ключове питання для батьків. Тремор — це ритмічне коливання, тоді як судоми — це зазвичай більш різкі, неритмічні посмикування. Головне — тремор зазвичай не супроводжується зміною свідомості. Якщо тремтіння є постійним, посилюється з часом, заважає дитині гратися чи їсти або супроводжується іншими неврологічними симптомами (наприклад, проблемами з координацією), це привід для консультації з дитячим неврологом.