Блювання
Блювання: Потужний рефлекс очищення
Блювання (вомітус) — це силове, рефлекторне виверження вмісту шлунка через рот. На відміну від нудоти, яка є суб'єктивним відчуттям, блювання — це складний фізичний акт, що координується "блювотним центром" у мозку. Це потужний захисний механізм, спрямований на швидке видалення з організму токсинів або подразників. Хоча блювання може приносити полегшення, воно є виснажливим процесом, а його головна небезпека, особливо для дітей, полягає в ризику швидкого зневоднення.
Фізіологія блювотного акту
Процес блювання — це дивовижно скоординована послідовність дій:
- Спочатку відбувається глибокий вдих, голосова щілина закривається, щоб запобігти потраплянню блювотних мас у дихальні шляхи.
- М'яке піднебіння піднімається, щоб закрити вхід у носову порожнину.
- Відбувається потужне, одночасне скорочення м'язів діафрагми та черевної стінки, що різко підвищує внутрішньочеревний тиск.
- Водночас розслабляється сфінктер між стравоходом та шлунком, і тиск буквально "виштовхує" вміст шлунка назовні.
Причини, що провокують блювання
Блювотний центр може бути активований безліччю причин:
- Інфекції ШКТ (гастроентерит): Найпоширеніша причина. Віруси або бактерії подразнюють слизову шлунка.
- Харчове отруєння: Реакція на токсини в їжі.
- Системні інфекції: Особливо у дітей, будь-яка інфекція з високою температурою може викликати блювання (температура з блюванням).
- Непрохідність кишечника: Механічна перешкода для проходження їжі. Блювання при цьому може мати зелений (з домішками жовчі) колір, що є дуже тривожним сигналом.
- Підвищення внутрішньочерепного тиску: Травми голови, пухлини мозку.
Повторне блювання призводить до втрати не лише води, а й електролітів, що може викликати порушення електролітного балансу.
💡Рекомендації
hydration
Зволоження
rest
Відпочинок
monitoring
Спостерігання
medical
Медичний нагляд
🚨Тривожні ознаки
🏠Домашні засоби
👨⚕️Коли звернутися до лікаря
Пов'язані симптоми
Біль у животі
Біль у животі, пов'язаний з травленням: Гід по причинах Біль у животі — це надзвичайно широкий симптом. Проте, коли біль пов'язаний саме з органами травлення, він часто має певні характеристики, які допомагають запідозрити його джерело. Це може бути біль, що виникає після їжі, супроводжується нетравленням, здуттям або змінами у випорожненнях. Розуміння зв'язку між типом болю, його локалізацією та функцією певного органу є ключем до діагностики. Типи болю та їхнє значення Спазми/кольки: Хвилеподібний біль, що то посилюється, то слабшає. Зазвичай пов'язаний зі скороченням гладкої мускулатури порожнистих органів, наприклад, кишечника (при запорі або газах) або жовчних проток (жовчна коліка). Пекучий біль: Часто описується як "печія". Зазвичай пов'язаний з подразненням слизової оболонки шлунковою кислотою, як при гастриті, виразковій хворобі або гастроезофагеальному рефлюксі. Ниючий, тупий біль: Часто є ознакою запалення паренхіматозних органів, таких як печінка (гепатит) або підшлункова залоза (панкреатит). Поширені причини болю, пов'язаного з травленням Функціональна диспепсія та гази: Відчуття важкості, переповнення, здуття після їжі. Гастроентерит та харчове отруєння: Зазвичай супроводжується нудотою, блюванням та діареєю. Апендицит: Класично починається з тупого болю навколо пупка, який згодом переміщується в правий нижній квадрант живота, стаючи гострим і постійним. Синдром подразненого кишечника (СПК): Хронічний функціональний розлад, що характеризується болем у животі, пов'язаним зі зміною частоти або консистенції випорожнень. Детальніше про біль у животі загалом читайте на сторінці "Біль у животі".
Діарея
Діарея: Механізми та причини Діарея, або пронос, — це стан, що характеризується частими (три або більше разів на добу) рідкими або водянистими випорожненнями. Як і блювання, діарея є не хворобою, а симптомом і захисним механізмом, за допомогою якого організм намагається швидко позбутися патогенів, токсинів або неперетравлених речовин. Залежно від тривалості, діарея поділяється на гостру (до 2 тижнів) та хронічну (понад 4 тижні). Чому виникає діарея? Основні механізми В основі діареї лежить порушення балансу між секрецією та всмоктуванням рідини в кишечнику. Існує чотири основні механізми: Секреторна діарея: Виникає, коли клітини кишечника починають активно виділяти (секретувати) воду та електроліти в його просвіт. Це класичний механізм при інфекціях, викликаних бактеріальними токсинами (наприклад, холера) або вірусами (ротавірус). Осмотична діарея: Виникає, коли в просвіті кишечника знаходяться речовини, що погано всмоктуються і "притягують" на себе воду за законами осмосу. Прикладами є непереносимість лактози, вживання деяких проносних або штучних підсолоджувачів. Запальна (ексудативна) діарея: Виникає при пошкодженні та запаленні слизової оболонки кишечника (наприклад, при хворобі Крона, виразковому коліті, бактеріальних інфекціях). Пошкоджена стінка не може нормально всмоктувати воду, і в кал потрапляє слиз, кров та білок. Порушення моторики: Надто швидке проходження їжі через кишечник (гіпермоторика) не залишає достатньо часу для всмоктування води. Гостра vs. Хронічна діарея Гостра діарея у 90% випадків має інфекційну природу (віруси, бактерії, паразити) або є наслідком харчового отруєння. Хронічна діарея частіше пов'язана з неінфекційними причинами, такими як синдром подразненого кишечника (СПК), запальні захворювання кишечника, целіакія. Головна небезпека гострої діареї — це зневоднення.
Запор
Запор: Причини та фізіологія проблеми Запор — це поширений розлад травлення, який визначається не стільки рідкістю випорожнень, скільки їхньою якістю та супутніми симптомами. Про запор говорять, коли дефекація відбувається менше трьох разів на тиждень, а самі випорожнення є твердими, сухими, вимагають сильного напруження, і часто залишається відчуття неповного спорожнення. Це може бути як короткочасною проблемою, так і хронічним станом, що значно погіршує якість життя. Що відбувається в кишечнику? Основна функція товстого кишечника — всмоктувати воду з калових мас, формуючи їх. Запор виникає, коли цей процес порушується: Сповільнена моторика (гіпомоторна дискінезія): Скорочення м'язів товстого кишечника стають слабкими та повільними. Калові маси занадто довго просуваються по кишечнику. Чим довше вони там знаходяться, тим більше води з них всмоктується, і тим твердішими та сухішими вони стають. Дисфункція м'язів тазового дна (диссинергічна дефекація): Це порушення координації. Для успішної дефекації людина має напружити м'язи живота і одночасно розслабити м'язи тазового дна та анального сфінктера. При диссинергії цього розслаблення не відбувається, що створює механічну перешкоду. Основні причини та фактори ризику У більшості випадків запор є функціональним, тобто не пов'язаним з органічним захворюванням. Спосіб життя: Недостатнє споживання клітковини (овочів, фруктів), низьке споживання рідини та малорухливий спосіб життя — це "велика трійка" причин. Ігнорування позивів: Систематичне пригнічення бажання піти в туалет (через зайнятість або незручні умови) призводить до ослаблення рефлексу. Медикаменти: Багато ліків можуть викликати запор, зокрема опіоїдні анальгетики, препарати заліза, деякі антидепресанти. Вагітність: Гормональні зміни та механічний тиск матки є поширеною причиною запору у вагітних. Захворювання: Запор може бути симптомом ендокринних (гіпотиреоз) або неврологічних (хвороба Паркінсона) захворювань. Хронічний запор може призвести до ускладнень, таких як геморой або анальні тріщини.
Нудота
Нудота: Захисний сигнал організму Нудота — це неприємне, не болюче, суб'єктивне відчуття дискомфорту в верхній частині живота, яке часто передує блюванню. Це один з найпоширеніших симптомів у медицині, який може супроводжувати безліч станів, від легкої перевтоми до серйозних захворювань. Важливо розуміти, що нудота — це не хвороба, а складний захисний механізм, за допомогою якого мозок сигналізує про потенційну небезпеку або дисбаланс в організмі. Механізм нудоти: Роль "блювотного центру" в мозку Відчуття нудоти координується спеціальним "блювотним центром", розташованим у стовбурі головного мозку. Цей центр отримує сигнали з кількох основних джерел: Шлунково-кишковий тракт: Через блукаючий нерв мозок отримує сигнали про подразнення, запалення або розтягнення шлунка та кишечника (наприклад, при гастроентериті або харчовому отруєнні). Хеморецепторна тригерна зона (ХТЗ): Ця ділянка мозку є надзвичайно чутливою до хімічних речовин у крові. Вона реагує на токсини, ліки (наприклад, хіміотерапію) та гормони (саме тому виникає нудота вагітних). Вестибулярний апарат: Система у внутрішньому вусі, що відповідає за рівновагу. Конфлікт між сигналами, які отримують очі та вестибулярний апарат, є причиною захитування (морської хвороби). Вищі центри мозку: Сильні емоції, страх, тривога, огидні запахи або навіть вигляд чогось неприємного можуть спровокувати нудоту через вплив кори головного мозку. Коли "блювотний центр" отримує достатньо сильний сигнал з одного чи кількох цих джерел, він запускає каскад реакцій, що призводять до відчуття нудоти, підвищеного слиновиділення та, зрештою, можуть спровокувати блювання. Нудота може супроводжувати і мігрень.