Інфекції шкіри
Інфекції шкіри: Коли мікроби долають захист
Шкіра — це наш головний захисний бар'єр, що оберігає від проникнення мікроорганізмів. Проте, коли цей бар'єр пошкоджується (через поріз, подряпину, розчухування) або коли імунітет ослаблений, бактерії, грибки або віруси можуть проникати в шкіру, викликаючи інфекцію. Шкірні інфекції можуть бути поверхневими або глибокими, локалізованими або поширеними.
Бактеріальні інфекції (Піодермії)
Це гнійничкові захворювання, які найчастіше викликаються бактеріями Staphylococcus aureus (стафілокок) та Streptococcus pyogenes (стрептокок), що є частиною нормальної мікрофлори шкіри, але стають патогенними при порушенні її цілісності.
- Імпетиго: Дуже заразна поверхнева інфекція, що часто зустрічається у дітей. Характеризується пухирцями, що швидко перетворюються на медово-жовті кірочки.
- Фолікуліт, фурункул, карбункул: Гнійне запалення волосяних фолікулів та навколишніх тканин, що відрізняються глибиною та поширеністю процесу.
- Целюліт (флегмона): Глибока інфекція шкіри та підшкірної клітковини, що проявляється розлитим почервонінням, набряком, болем та підвищенням температури. Потребує системного лікування антибіотиками.
Грибкові інфекції (Мікози)
Викликаються грибками-дерматофітами або дріжджоподібними грибками (Candida). Вони розмножуються в теплому, вологому середовищі.
- Дерматофітії ("стригучий лишай"): Вражають шкіру, нігті та волосся. На шкірі мають вигляд характерних кільцеподібних червоних плям.
- Кандидоз: Найчастіше вражає шкірні складки.
Вірусні інфекції
Віруси також можуть викликати специфічні ураження шкіри, такі як герпес, вітряна віспа, оперізуючий герпес, контагіозний молюск, бородавки. Про дитячі шкірні інфекції читайте у відповідному розділі.
💡Рекомендації
hygiene
Гігієна
monitoring
Спостерігання
medical
Медичний нагляд
avoidance
Уникайте пошкоджень
🚨Тривожні ознаки
🏠Домашні засоби
👨⚕️Коли звернутися до лікаря
Пов'язані симптоми
Алергічні реакції шкіри
Алергічні реакції шкіри: Види та механізми Шкіра є одним з головних "органів-мішеней" для алергічних реакцій. Вона може реагувати на алергени, що потрапили в організм з їжею чи ліками, а також на речовини, що безпосередньо контактують з її поверхнею. Більшість алергічних висипів супроводжуються інтенсивним свербежем. Основні типи алергічних уражень шкіри Кропив'янка (уртикарія): Це класична алергічна реакція негайного типу (IgE-опосередкована). Характеризується раптовою появою сверблячих пухирів, які швидко зникають. Може бути викликана їжею, ліками, укусами комах. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке): Схожий за механізмом на кропив'янку, але набряк відбувається в глибших шарах шкіри та підшкірної клітковини. Найчастіше вражає губи, повіки, язик. Набряк гортані є небезпечним для життя. Атопічний дерматит (екзема): Це хронічне алергічне захворювання шкіри, в основі якого лежить складний механізм, що включає як IgE-опосередковані, так і клітинні реакції. Характеризується сухістю, почервонінням, лущенням та сильним свербежем. Алергічний контактний дерматит: Це алергічна реакція уповільненого типу (Т-клітинна). Висип з'являється через 24-72 години після контакту шкіри з алергеном (наприклад, нікель в біжутерії, компоненти косметики, латекс). Проявляється почервонінням, набряком, дрібними пухирцями в місці контакту. Важливо відрізняти алергічний контактний дерматит від простого подразнювального дерматиту, який не є алергією, а є прямим пошкодженням шкіри агресивною речовиною. Про висипи загалом читайте у відповідному розділі.
Висип
Висип: Мова шкіри Висип (екзантема) — це будь-яка патологічна зміна на шкірі, що характеризується зміною її кольору, текстури або появою елементів, таких як плями, папули, пухирці чи гнійнички. Це не самостійне захворювання, а надзвичайно поширений симптом, який може вказувати на величезну кількість станів: від простого подразнення до серйозних системних захворювань. Для лікаря-дерматолога висип — це мова, якою шкіра розповідає про внутрішні та зовнішні проблеми. Аналіз характеру висипу, його розташування та супутніх симптомів є ключем до діагностики. Морфологія висипу: Як описують елементи Для опису висипу лікарі використовують спеціальні терміни для різних його елементів: Макула (пляма): Зміна кольору шкіри без зміни її рельєфу (наприклад, веснянки). Папула (вузлик): Елемент, що піднімається над рівнем шкіри, без порожнини всередині. Везикула (пухирець): Невелике утворення, що піднімається над шкірою, заповнене прозорою рідиною (наприклад, при вітряній віспі). Пустула (гнійничок): Пухирець, заповнений гноєм. Уртикарій (пухир): Елемент при кропив'янці, що виникає через набряк шкіри. Причини висипу: Від інфекцій до алергій Причини висипу можна умовно поділити на кілька великих груп: Інфекційні: Вірусні: Кір, краснуха, вітряна віспа, інфекційна еритема, розеола. Висип при цих станах часто супроводжується лихоманкою. Бактеріальні: Скарлатина, імпетиго. Грибкові: Дерматофітії ("стригучий лишай"). Алергічні: Кропив'янка, атопічний дерматит (екзема), контактний дерматит. Ці алергічні реакції зазвичай супроводжуються сильним свербежем. Аутоімунні: Псоріаз, системний червоний вовчак. Висип може бути також реакцією на опіки, укуси комах або подразнення. Про висипи у дітей детально розказано у статті "Висип у дітей".
Кропив'янка
Кропив'янка (Уртикарія): Механізм виникнення Кропив'янка — це поширене захворювання шкіри, що характеризується раптовою появою сверблячих, блідо-рожевих пухирів (уртикарій), які оточені зоною почервоніння. Ці елементи схожі на "опіки" від кропиви, звідки й походить назва. Ключовою особливістю кропив'янки є її ефемерність: окремий пухир зазвичай існує не більше 24 годин, безслідно зникає в одному місці і може з'явитися в іншому. Це не самостійна хвороба, а тип шкірної алергічної реакції на різноманітні тригери. Що відбувається в шкірі? В основі кропив'янки лежить дегрануляція мастоцитів (тучних клітин) — спеціальних імунних клітин, що знаходяться в шкірі. У відповідь на певний стимул вони миттєво вивільняють у навколишні тканини велику кількість гістаміну та інших медіаторів запалення. Гістамін викликає три основні ефекти: Розширює дрібні кровоносні судини (артеріоли), що призводить до почервоніння (еритеми). Підвищує проникність стінок судин, що дозволяє плазмі виходити в тканини і утворювати набряк — той самий пухир. Подразнює нервові закінчення, викликаючи сильний свербіж. Причини та тригери кропив'янки Залежно від тривалості, кропив'янка буває гострою (до 6 тижнів) та хронічною (понад 6 тижнів). Гостра кропив'янка: Найчастіше має чітку причину. Інфекції: Вірусні інфекції є найчастішою причиною у дітей. Харчова алергія та алергія на ліки. Укуси комах. Хронічна кропив'янка: У 80-90% випадків причину знайти не вдається (хронічна спонтанна кропив'янка). Вважається, що вона має аутоімунну природу. Іноді тригерами можуть виступати фізичні фактори: тиск, холод, тепло, сонячне світло. Детальніше про цей стан у дітей читайте у статті "Кропив'янка у дітей".
Опіки
Опіки: Класифікація та механізм пошкодження тканин Опік — це пошкодження тканин організму, викликане дією високої температури (термічний опік), хімічних речовин (хімічний опік), електричного струму (електричний опік) або променевої енергії. Ступінь тяжкості опіку залежить від глибини пошкодження тканин та площі ураженої поверхні. Навіть невеликі, але глибокі опіки можуть бути небезпечними через ризик інфікування та утворення рубців. Що відбувається в шкірі при термічному опіку? Дія високої температури призводить до денатурації (руйнування) білків, що є основою клітин. Це викликає загибель клітин шкіри. У відповідь на пошкодження організм запускає гостру запальну реакцію: судини розширюються, підвищується їхня проникність, що призводить до виходу плазми в тканини, утворюючи набряк та пухирі. Пошкодження нервових закінчень викликає сильний біль. Ступені опіків (за глибиною ураження) I ступінь: Пошкодження лише поверхневого шару шкіри (епідермісу). Характеризується почервонінням, набряком та болем. Класичний приклад — сонячний опік. Загоюється самостійно без утворення рубців. II ступінь: Пошкодження епідермісу та верхніх шарів дерми. Характерною ознакою є утворення пухирів, заповнених прозорою або жовтуватою рідиною. Опіки цього ступеня дуже болючі. Загоюються самостійно, але можуть залишати пігментацію. III ступінь: Пошкодження всіх шарів шкіри, включаючи підшкірну клітковину. Утворюється струп (суха кірка). Больова чутливість може бути знижена через руйнування нервових закінчень. Загоєння відбувається з утворенням грубих рубців. Часто потребує хірургічного лікування. IV ступінь: Найважчий ступінь, при якому відбувається обвуглювання тканин, пошкодження м'язів, сухожиль та кісток. Оцінка площі опіку є критично важливою для визначення тактики лікування. Навіть опіки I-II ступеня, якщо вони займають велику площу, можуть бути небезпечними для життя через ризик зневоднення та інфікування. Будь-які опіки, окрім незначних поверхневих, потребують огляду лікаря. Після загоєння важливо захищати уражену ділянку від сонця, щоб уникнути гіперпігментації.
Свербіння
Свербіж (Прурит): Невловимий та виснажливий симптом Свербіж, або прурит, — це неприємне відчуття на шкірі, яке викликає непереборне бажання її почухати. Це один з найпоширеніших симптомів у дерматології та загальній медицині. Свербіж може бути гострим і короткочасним (наприклад, від укусу комара) або хронічним і виснажливим, що значно погіршує якість життя, порушуючи сон та викликаючи психологічний дискомфорт. Важливо розуміти, що свербіж — це не просто "подразнення", а складний процес, що задіює нервову систему. Як виникає відчуття свербежу? Раніше вважалося, що свербіж — це лише слабка форма болю. Сьогодні відомо, що це самостійне відчуття, яке передається по окремих нервових волокнах від шкіри до головного мозку. Ці нервові закінчення можуть бути активовані різними хімічними речовинами (медіаторами), головним з яких є гістамін. Він вивільняється з мастоцитів під час алергічних реакцій і є причиною свербежу при кропив'янці або укусах комах. Однак існують й інші медіатори, тому не будь-який свербіж знімається антигістамінними препаратами. Причини свербежу: Від сухої шкіри до системних хвороб Причини свербежу можуть бути дуже різноманітними: Захворювання шкіри (найчастіша причина): Сухість шкіри (ксероз): Особливо поширена у літніх людей та взимку. Атопічний дерматит (екзема), псоріаз, короста, педикульоз. Системні захворювання: Іноді свербіж без видимого висипу може бути першим симптомом внутрішньої хвороби. Захворювання печінки: При холестазі (застої жовчі) в крові накопичуються жовчні кислоти, що подразнюють нервові закінчення. Приклад — свербіж вагітних. Хронічна ниркова недостатність. Захворювання щитоподібної залози. Деякі онкологічні захворювання (напр., лімфоми). Неврологічні та психогенні причини.