Травна система дітей 1-3 років

Харчова алергія — це патологічна реакція імунної системи на білки певних продуктів. Якщо у немовлят найчастіше алергія проявляється через шкіру (у вигляді атопічного дерматиту), то у дітей старше року спектр симптомів розширюється, і реакції можуть бути більш гострими та небезпечними. Важливо відрізняти справжню імунну алергію від харчової непереносимості, наприклад, непереносимості лактози.

Як проявляється алергія у малюків?

Симптоми можуть виникати негайно (від кількох хвилин до 2 годин після їжі) або бути відстроченими (через кілька годин або навіть днів). Найчастіше уражаються чотири системи організму:

• Шкіра: Кропив'янка (червоні сверблячі пухирі), загострення екземи, набряк губ, повік, язика (набряк Квінке).
• Травна система: Нудота, блювання, діарея, спазми в животі.
• Дихальна система: Нежить, чхання, кашель, хрипи, утруднене дихання.
• Серцево-судинна система: Падіння тиску, запаморочення, втрата свідомості.

Анафілаксія — стан, що загрожує життю

Найважчим проявом харчової алергії є анафілаксія — гостра, системна реакція, що вражає одразу кілька систем організму. Це надзвичайна ситуація, що потребує негайного введення адреналіну. Батьки дитини з діагностованою важкою харчовою алергією повинні завжди мати при собі автоінжектор з адреналіном та чіткий план дій.

Сучасний підхід до профілактики

Раніше вважалося, що алергенні продукти (яйця, арахіс, рибу) потрібно вводити в раціон дитини якомога пізніше. Сучасні дослідження повністю змінили цей підхід. Тепер доведено, що раннє та регулярне введення потенційних алергенів (у віці 4-6 місяців) значно знижує ризик розвитку алергії. Детальніше про це читайте у нашому блозі "Як вводити алергени: сучасний підхід".

• Гастроентерит ("шлунковий грип"): Це причина №1. Віруси (ротавірус, норовірус) викликають запалення слизової шлунка та кишечника. Блювання часто є першим симптомом, до якого пізніше приєднується діарея та температура.
• Харчове отруєння: Виникає після вживання їжі, зараженої бактеріями або їхніми токсинами. Симптоми розвиваються дуже швидко, протягом кількох годин після їжі.
• Системні інфекції: Багато хвороб, не пов'язаних зі шлунком, можуть викликати блювання на тлі високої температури. Це може бути отит, інфекція сечовивідних шляхів або навіть пневмонія.
• Сильний кашель: Напади сильного кашлю можуть спровокувати блювотний рефлекс.

Коли блювання є небезпечним?

Одиничний епізод блювання у дитини, яка після цього почувається добре, зазвичай не є приводом для паніки. Проте, існують "червоні прапорці", які вимагають негайного звернення до лікаря:

• Ознаки зневоднення: млявість, сухість у роті, плач без сліз, рідкісне сечовипускання. Це головна небезпека блювання.
• Невпинне блювання: Дитина не може утримати навіть невелику кількість рідини.
• Домішки в блювотних масах: Зелений або жовтий колір (жовч) може вказувати на кишкову непрохідність. Сліди крові або вигляд "кавової гущі" також потребують негайної уваги.
• Сильний біль у животі, млявість, висока температура, яка не збивається.

• Запор: Це, мабуть, причина №1. Накопичення твердих калових мас та газів викликає розтягнення кишечника і спазми.
• Гази: Можуть бути пов'язані з вживанням певних продуктів або заковтуванням повітря.
• Гастроентерит: На початковій стадії, ще до блювання чи діареї, кишкова інфекція може проявлятися спазмами в животі.
• Голод: Деякі діти плутають відчуття голоду з болем.

Коли біль у животі потребує негайної уваги?

Існують симптоми, які вказують на те, що біль може бути викликаний серйозним станом, таким як апендицит, інвагінація кишечника або кишкова непрохідність. Негайно зверніться за медичною допомогою, якщо:

• Біль дуже сильний, раптовий, дитина несамовито плаче і не дає доторкнутися до живота.
• Біль є постійним або посилюється протягом кількох годин.
• Біль локалізується в одній конкретній точці (особливо в правому нижньому куті живота).
• Біль супроводжується високою температурою, блюванням (особливо з домішками жовчі), відмовою від пиття.
• Живіт виглядає роздутим і напруженим.
• У випорожненнях є кров.

• Сповільнення темпів росту: Це головна причина. Протягом першого року дитина потроює свою вагу. Після року темпи росту значно сповільнюються. Відповідно, потреба в калоріях на кілограм маси тіла зменшується. Дитина просто не потребує стільки їжі, як раніше.
• Розвиток самостійності та негативізм: Малюк усвідомлює себе як окрему особистість і починає активно відстоювати свої кордони. Їжа стає однією з головних арен для боротьби за незалежність. "Ні" та відмова від їжі — це спосіб сказати: "Я сам вирішую, що і коли мені їсти".
• Вибірковий апетит: У дитини формуються власні смакові вподобання. Вона може тижнями їсти лише одну страву, а потім раптово відмовитися від неї. Це нормальний етап, про який детально розповідає дитячий нутриціолог у нашому блозі "Він нічого не їсть!".
• Відволікаючі фактори: Світ навколо настільки цікавий, що сидіти за столом стає нудно. Гра набагато цікавіша за суп.

Коли поганий апетит є тривожним сигналом?

Фізіологічне зниження апетиту не впливає на загальний стан та розвиток дитини. Варто звернутися до лікаря, якщо поганий апетит супроводжується:

• Втратою ваги або повною зупинкою її набору.
• Млявістю, апатією, втомою.
• Іншими симптомами хвороби (температура, біль, розлади травлення).

У таких випадках причиною може бути анемія, хронічні захворювання або гостра інфекція.

Якщо фізіологічне зниження апетиту у малюків є нормою, то втрата ваги — це завжди "червоний прапорець", який не можна ігнорувати. На відміну від новонароджених, які фізіологічно втрачають вагу в перші дні, дитина у віці 1-3 років має стабільно, хоч і повільно, набирати вагу. Навіть повна зупинка набору ваги на тривалий час є приводом для ретельного обстеження у педіатра.

Чому відбувається втрата ваги?

Втрата ваги означає, що організм дитини витрачає більше енергії, ніж отримує та засвоює. Причини цього можуть бути різноманітними, але їх завжди потрібно з'ясовувати разом з лікарем.

• Гострі захворювання: Найчастіша причина короткочасної втрати ваги. Будь-яка хвороба, що супроводжується блюванням, діареєю та втратою апетиту, призводить до тимчасового схуднення. Після одужання дитина зазвичай швидко повертає втрачене.
• Хронічні захворювання травної системи:
  • Мальабсорбція: Стани, при яких порушується всмоктування поживних речовин у кишечнику. Це може бути целіакія (непереносимість глютену), муковісцидоз, хронічні запальні захворювання кишечника.
  • Харчова алергія: Важка алергія може викликати настільки сильне запалення, що їжа просто не засвоюється.
• Ендокринні проблеми: Наприклад, гіпертиреоз (підвищена функція щитоподібної залози) або цукровий діабет 1-го типу.
• Паразитарні інвазії (глисти).
• Психологічні та соціальні фактори: Сильний стрес, нездорова атмосфера в сім'ї або недостатнє харчування через фінансові труднощі.

Якщо ви помітили, що ваша дитина втрачає вагу, першим кроком є візит до педіатра. Лікар збере анамнез, огляне дитину та призначить необхідні аналізи для виявлення причини.

Діарея, або пронос, — це раптове збільшення частоти випорожнень та зміна їхньої консистенції на рідку, водянисту. Це одна з найпоширеніших дитячих проблем, особливо у віці, коли малюки активно пізнають світ і часто тягнуть руки та предмети до рота. Головна небезпека діареї — це не сам рідкий стілець, а швидка втрата рідини та електролітів, що призводить до зневоднення.

Чому виникає діарея?

У більшості випадків причиною є інфекція, що пошкоджує слизову оболонку кишечника і порушує процес всмоктування води.

• Вірусний гастроентерит: Ротавіруси та норовіруси є головними збудниками. Інфекція дуже заразна і легко поширюється в дитячих колективах. Зазвичай супроводжується блюванням та температурою.
• Бактеріальні інфекції: Сальмонела, кишкова паличка. Часто виникають після вживання неякісної їжі або води. Стілець може містити слиз або кров.
• Прийом антибіотиків: Антибіотики вбивають не лише шкідливі, а й корисні бактерії в кишечнику, що порушує травлення і може викликати діарею.
• Харчова чутливість: Надмірне вживання соків або фруктів з послаблюючим ефектом. Іноді діарея може бути проявом харчової алергії.
• "Діарея малюків" (Toddler's diarrhea): Хронічна діарея у здорової дитини, яка добре набирає вагу. Зазвичай пов'язана з надмірним споживанням соків та низьким вмістом жирів у раціоні.

Чому не можна "зупиняти" діарею?

Важливо розуміти, що діарея — це захисний механізм. Разом з рідким стільцем організм виводить віруси, бактерії та їхні токсини. Спроби зупинити цей процес за допомогою ліків (особливо призначених для дорослих) можуть зашкодити, затримавши інфекцію всередині. Основою лікування є не боротьба з діареєю, а регідратація — активне поповнення втраченої рідини та солей за допомогою спеціальних аптечних розчинів.

Тривалий запор може викликати біль у животі, втрату апетиту та дратівливість.

Зневоднення (дегідратація) — це стан, при якому організм втрачає більше рідини, ніж отримує. У маленьких дітей, через їхні фізіологічні особливості (швидкий метаболізм, більша площа поверхні тіла відносно маси), цей стан може розвинутися дуже швидко і становити серйозну загрозу для здоров'я. Це найпоширеніше ускладнення будь-яких захворювань, що супроводжуються блюванням, діареєю або високою температурою.

Основні причини зневоднення у малюків

• Гастроентерит: Блювання та діарея є причиною №1. З кожним епізодом дитина втрачає не лише воду, а й важливі солі (електроліти).
• Висока температура: Лихоманка змушує організм втрачати рідину через прискорене дихання та потовиділення.
• Відмова від пиття: Дитина може відмовлятися пити через біль у горлі (при ангіні), виразки в роті (при стоматиті або ентеровірусі) або загальну слабкість.
• Перегрів: Тривале перебування на сонці або в спекотному приміщенні.

Ступені та ознаки зневоднення

Батькам критично важливо вміти розпізнавати перші ознаки зневоднення, щоб вчасно почати діяти. Виділяють три ступені:

• Легкий ступінь (втрата до 5% ваги):
  • Дитина стає трохи більш вередливою, просить пити.
  • Слизові оболонки рота ще вологі.
  • Кількість сечі дещо зменшена.
• Середній ступінь (втрата 6-9% ваги):
  • Виражена спрага, або, навпаки, дитина стає млявою.
  • Сухі губи та язик.
  • Плач без сліз.
  • Значно зменшене сечовипускання (сухий підгузок 4-6 годин).
  • Прискорене серцебиття.
• Важкий ступінь (втрата 10% ваги і більше) — потребує негайної госпіталізації:
  • Дитина дуже млява, летаргічна, її важко розбудити.
  • Запалі очі та тім'ячко.
  • Дуже сухі слизові.
  • Відсутність сечі більше 6-8 годин.
  • Холодні, мармурові на вигляд ручки та ніжки.

При перших ознаках зневоднення необхідно починати активне відпоювання дитини спеціальними розчинами для регідратації.

• Стрибки росту: Хоча темпи росту після року сповільнюються, вони не є лінійними. У періоди інтенсивного росту (які трапляються і в 1.5, і в 2, і в 3 роки) організм потребує значно більше енергії та "будівельного матеріалу", що природно підвищує апетит. Про це явище ми писали у статті про стрибки росту.
• Висока фізична активність: Малюки, які починають ходити, бігати та активно досліджувати світ, спалюють величезну кількість калорій. Їхній апетит прямо пропорційний рівню їхньої активності.

Поведінкові та емоційні причини

Іноді дитина шукає їжу не тому, що голодна.

• Спрага: Центри голоду та спраги в мозку розташовані поруч, і діти часто плутають ці відчуття. Перш ніж давати перекус, запропонуйте дитині попити води.
• Нудьга або потреба в увазі: Прохання поїсти може бути способом привернути увагу батьків або зайняти себе, коли нудно.
• Емоційне заїдання: Їжа може стати для дитини способом заспокоїтися при стресі або втомі.

Коли надмірний голод може бути тривожним сигналом?

Варто проконсультуватися з лікарем, якщо постійний сильний голод (поліфагія) супроводжується іншими симптомами, такими як:

• Надмірна спрага та часте сечовипускання: Це класичні ознаки цукрового діабету 1-го типу.
• Відсутність набору ваги або навіть її втрата: Це може свідчити про проблеми із засвоєнням поживних речовин (наприклад, при паразитарних інвазіях або целіакії).

Непереносимість лактози — це стан, при якому організм не може нормально перетравлювати лактозу, молочний цукор. Це відбувається через недостатню кількість ферменту лактази, який виробляється в тонкому кишечнику. Важливо розуміти, що це не алергія на молоко. При алергії реакцію викликає білок молока, і в ній задіяна імунна система. Непереносимість лактози — це виключно проблема травлення, пов'язана з дефіцитом ферменту.

Чому виникає непереносимість лактози у малюків?

У дітей раннього віку найчастіше зустрічається вторинна (набута) лактазна недостатність. Вона є тимчасовою і виникає внаслідок пошкодження слизової оболонки тонкого кишечника, де виробляється лактаза. Найпоширеніші причини такого пошкодження:

• Після кишкових інфекцій: Перенесений ротавірус або інший гастроентерит є найчастішою причиною. Після хвороби кишечнику потрібен час (від кількох тижнів до кількох місяців), щоб відновити вироблення ферменту.
• Целіакія або інші запальні захворювання кишечника.

Первинна лактазна недостатність — генетично обумовлене зниження активності лактази — зазвичай проявляється у старшому, шкільному віці, а не у малюків. Вроджена лактазна недостатність (повна відсутність ферменту з народження) — вкрай рідкісне захворювання.

Як проявляється непереносимість лактози?

Симптоми виникають через 30 хвилин - 2 години після вживання молочних продуктів і пов'язані з бродінням неперетравленої лактози в товстому кишечнику.

• Діарея (рідкий, пінистий, водянистий стілець з кислим запахом).
• Здуття живота та біль.
• Підвищене газоутворення (метеоризм).
• Іноді нудота.

Лікування полягає у тимчасовому обмеженні або виключенні продуктів, що містять лактозу, та, за потреби, використанні препаратів лактази.

Більшість немовлят переростають фізіологічний рефлюкс до кінця першого року життя. Цьому сприяє зміцнення м'язового клапана між стравоходом та шлунком, а також перехід на тверду їжу та більш вертикальне положення тіла. Проте у деяких дітей симптоми рефлюксу зберігаються і після року або навіть з'являються вперше. У цьому віці це рідше є нормою і частіше вимагає уваги педіатра або гастроентеролога.

Чому рефлюкс зберігається у малюків?

Причини можуть бути різноманітними:

• Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ): У деяких дітей нижній стравохідний сфінктер залишається слабким, що призводить до патологічного закиду вмісту шлунка в стравохід.
• Харчові тригери: Вживання певних продуктів може розслабляти сфінктер або підвищувати кислотність. До них належать цитрусові, томати, шоколад, жирна та смажена їжа.
• Харчова алергія: Алергічна реакція може викликати запалення стравоходу (еозинофільний езофагіт), що імітує або посилює симптоми рефлюксу.
• Запор: Переповнений кишечник підвищує внутрішньочеревний тиск, що "виштовхує" вміст шлунка вгору.

Симптоми рефлюксу у малюка

У дитини, яка вже вміє говорити, симптоми стають більш очевидними. Вона може скаржитися на біль у грудях або животі. У малюків, які ще не говорять, варто звертати увагу на непрямі ознаки:

• Поганий апетит або відмова від їжі.
• Дратівливість, плач після їжі.
• Часта відрижка, гикавка, кислий запах з рота.
• Поганий сон, часті нічні пробудження з плачем.
• Хронічний кашель, хрипи, часті отити (через потрапляння рефлюксату в дихальні шляхи).

Харчове отруєння — це гостре захворювання, викликане вживанням їжі або напоїв, що містять шкідливі бактерії (наприклад, сальмонела, стафілокок) або їхні токсини. У маленьких дітей, чия імунна та травна системи ще незрілі, отруєння може протікати важче і швидше призводити до ускладнень, головним з яких є зневоднення. Важливо відрізняти його від вірусного гастроентериту, хоча симптоми можуть бути дуже схожими.

Як відбувається отруєння?

На відміну від кишкової інфекції, де хворобу викликає сам вірус, що розмножується в організмі, при харчовому отруєнні причиною є вже готові токсини, вироблені бактеріями в їжі. Саме тому симптоми розвиваються дуже швидко — зазвичай протягом 2-6 годин після вживання неякісного продукту. Найчастіше "винними" стають молочні продукти, яйця, м'ясні страви, креми, які зберігалися неправильно.

Ключові симптоми харчового отруєння

Картина захворювання розвивається стрімко:

• Раптове блювання: Часто є першим і домінуючим симптомом. Може бути багаторазовим та виснажливим.
• Діарея: Зазвичай приєднується пізніше.
• Біль у животі: Спазми, різі, дискомфорт.
• Слабкість, млявість: Дитина стає апатичною, відмовляється від ігор.
• Температура: Може бути, а може й ні, залежно від збудника.

Головна відмінність від вірусного гастроентериту — це швидкий початок та чіткий зв'язок з певним прийомом їжі. Часто схожі симптоми спостерігаються й у інших членів родини, які їли те ж саме. Через інтенсивне блювання та діарею ризик зневоднення є дуже високим, тому головна задача, як і при кишкових інфекціях, — це адекватне відпоювання дитини. Детальніше про продукти, яких варто уникати, читайте у статті "Продукти, яких слід уникати".