Біль (всі віки)

• Проблеми з травною системою: Сильний кислотний рефлюкс (печія) або спазм стравоходу можуть імітувати серцевий біль.
• М'язово-скелетні проблеми: Біль у м'язах грудної клітки, запалення реберних хрящів (костохондрит) або защемлення нерва. Біль при цьому зазвичай посилюється при натисканні на певну точку.
• Легеневі проблеми: Пневмонія, плеврит (запалення оболонки легень) викликають біль, пов'язаний з диханням та кашлем. Тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА) — небезпечний стан, що супроводжується різким болем та задишкою.
• Психогенні причини: Панічна атака може супроводжуватися сильним болем у грудях, страхом смерті та прискореним серцебиттям.

Причини болю в животі у дітей та вагітних мають свою специфіку, про що можна прочитати в статтях "Біль у животі у дітей" та "Біль у животі після пологів".

• Перенапруження або травма: Це найочевидніша причина. Надмірне фізичне навантаження, особливо незвичне, викликає мікроскопічні пошкодження в м'язових волокнах. Процес їхнього загоєння супроводжується запаленням та болем, відомим як "кріпатура" або відстрочений м'язовий біль. Пряма травма (удар, розтягнення) також викликає біль та запалення.
• Вірусні інфекції: "Ломота в тілі" є класичним симптомом грипу та багатьох інших ГРВІ. Біль викликаний як прямою дією вірусу на м'язову тканину, так і загальною запальною реакцією організму (виробленням цитокінів).
• Стрес: Хронічне психоемоційне напруження змушує м'язи, особливо в ділянці шиї та плечей, перебувати в постійному тонусі. Це порушує їхнє кровопостачання і призводить до болю.
• Дефіцитні стани: Нестача електролітів, таких як калій або магній, може викликати м'язові спазми та біль. Зневоднення також є важливим фактором.

Коли біль у м'язах — привід для занепокоєння?

Варто звернутися до лікаря, якщо біль:

• Дуже сильний і виник без видимої причини.
• Триває більше кількох днів.
• Супроводжується вираженим набряком, почервонінням або слабкістю ураженої кінцівки.
• Супроводжується лихоманкою та висипом.

Це може бути ознакою більш серйозних станів, таких як системні захворювання сполучної тканини (наприклад, фіброміалгія) або міозит (аутоімунне запалення м'язів). Детальніше про біль у суглобах можна прочитати на сторінці "Біль у суглобах".

• Артрити:
  • Остеоартрит (артроз): Дегенеративне захворювання, пов'язане зі зношуванням суглобового хряща. Найчастіше вражає колінні, тазостегнові суглоби та суглоби кистей. Біль зазвичай посилюється при навантаженні і стихає у спокої.
  • Ревматоїдний артрит: Аутоімунне захворювання, при якому імунна система атакує власні суглоби, викликаючи хронічне запалення, біль, набряк та прогресуючу деформацію. Характерною є ранкова скутість.
  • Реактивний артрит: Запалення суглобів, що розвивається після перенесеної інфекції (зазвичай кишкової або сечостатевої).
• Травми: Розтягнення, вивихи, переломи.
• Вірусні інфекції: Багато вірусів, включаючи вірус грипу, можуть викликати тимчасовий біль у суглобах, схожий на біль у м'язах ("ломоту").
• Метаболічні порушення: Наприклад, подагра, при якій у суглобах відкладаються кристали сечової кислоти.

Біль у суглобах у особливих групах

У деяких групах населення біль у суглобах має специфічні причини. Наприклад, у вагітних жінок він часто пов'язаний з дією гормону релаксину та збільшенням ваги, як описано у статті "Біль у суглобах під час вагітності". Якщо біль тривалий і не проходить, його класифікують як хронічний біль.

• Головний біль напруги: Найпоширеніший тип. Відчувається як стискаючий, монотонний біль ("ніби обруч на голові"). Зазвичай пов'язаний зі стресом, перевтомою, напруженням м'язів шиї.
• Мігрень: Складне неврологічне захворювання, що характеризується інтенсивним, пульсуючим, часто одностороннім болем, який може супроводжуватися нудотою, світло- та звукобоязню.
• Кластерний головний біль: Рідкісний, але надзвичайно сильний, пекучий біль, що локалізується в ділянці ока.

Вторинний головний біль

Це біль, який є симптомом іншого захворювання або стану. Причини можуть бути різноманітними:

• Інфекції: ГРВІ, грип, синусит, менінгіт. Біль викликаний інтоксикацією та запаленням.
• Травми голови.
• Судинні порушення: Підвищення або зниження артеріального тиску.
• Прийом або відміна певних речовин: Кофеїн, алкоголь, деякі ліки.
• Проблеми з шийним відділом хребта.
• Зневоднення.

Хоча більшість випадків головного болю є доброякісними, існують "червоні прапорці" (раптовий, "громоподібний" біль, поєднання з високою температурою та ригідністю шиї), які потребують негайної медичної допомоги. Про головний біль у дітей можна прочитати на сторінці "Головний біль у дітей".

Мігрень — це не просто сильний головний біль, а складне первинне неврологічне захворювання, що вражає мільйони людей по всьому світу. Вона характеризується повторюваними нападами інтенсивного, пульсуючого, найчастіше одностороннього болю, який значно посилюється від звичайної фізичної активності. На відміну від головного болю напруги, мігрень супроводжується цілим комплексом додаткових симптомів, що робить її одним з найбільш виснажливих станів.

Фази мігренозного нападу

Класичний напад мігрені може складатися з чотирьох фаз, хоча не всі вони є обов'язковими у кожної людини:

1. Продромальна фаза: Може починатися за кілька годин або навіть за добу до больової фази. Симптоми включають зміни настрою, дратівливість або ейфорію, втому, позіхання, потяг до певної їжі.
2. Аура: Зустрічається приблизно у 25% пацієнтів. Це тимчасові неврологічні симптоми, які зазвичай передують больовій фазі і тривають від 5 до 60 хвилин. Найчастіше аура є зоровою (мерехтливі зигзаги, плями, випадіння полів зору), але може бути і сенсорною (оніміння, поколювання) або мовленнєвою.
3. Больова фаза: Це власне сам напад. Триває від 4 до 72 годин. Крім інтенсивного пульсуючого болю, характерними є:
   • Нудота та/або блювання.
   • Фонофобія (непереносимість звуків) та фотофобія (непереносимість світла).
4. Постдромальна фаза: Після закінчення болю людина може відчувати себе виснаженою, "розбитою", з труднощами з концентрацією ще протягом доби.

Що відбувається в мозку?

Раніше вважалося, що мігрень має судинну природу (спазм, а потім розширення судин). Сучасна теорія говорить про те, що це розлад центральної нервової системи. В основі лежить хвиля електричного збудження, що поширюється по корі головного мозку (спричиняючи ауру), яка потім активує трійчастий нерв. Це призводить до вивільнення запальних речовин навколо судин мозкових оболонок, що і викликає біль. Існує тісний зв'язок між мігренню та гормональним фоном, про що детально описано у статті про мігрені під час вагітності.

Невропатичний, або нервовий, біль — це специфічний тип хронічного болю, який виникає не через подразнення больових рецепторів у тканинах (як при порізі або опіку), а внаслідок прямого пошкодження або захворювання самої нервової системи — периферичних нервів, спинного або головного мозку. Це "неправильний" біль, який виникає за відсутності реального пошкодження в тій частині тіла, де він відчувається. Мозок отримує хибні больові сигнали від пошкоджених нервів.

Як відчувається невропатичний біль?

Характеристики цього болю кардинально відрізняються від звичайного (ноцицептивного) болю. Пацієнти часто описують його незвичними словами:

• Пекучий, гарячий, "ніби окропом облили".
• Стріляючий, "як удар струмом".
• Колючий, "тисячі голок".
• Супроводжується іншими відчуттями: онімінням, поколюванням ("повзання мурашок"), підвищеною чутливістю до дотиків (аллодинія), коли навіть легкий дотик одягу викликає біль.

Причини пошкодження нервів

Безліч станів можуть призводити до розвитку невропатичного болю.

• Механічне стиснення нерва:
  • Радикулопатія ("корінцевий синдром"): Стиснення нервового корінця грижею міжхребцевого диска. Класичним прикладом є ішіас.
  • Тунельні синдроми: Стиснення нерва у вузьких анатомічних каналах, наприклад, синдром зап'ястного каналу.
• Метаболічні та інфекційні ураження:
  • Діабетична полінейропатія: Пошкодження нервів через високий рівень цукру в крові.
  • Постгерпетична невралгія: Біль, що зберігається після перенесеного оперізуючого герпесу.
• Токсичні ураження: Наслідки хіміотерапії або зловживання алкоголем.

Лікування невропатичного болю є складним, оскільки звичайні знеболювальні (НПЗЗ) на нього майже не діють. Використовуються спеціальні препарати — антиконвульсанти та антидепресанти, які впливають на передачу больових сигналів у мозку.

• Хронічний м'язово-скелетний біль: Найпоширеніший тип. Включає хронічний біль у спині, остеоартрит.
• Хронічний невропатичний біль: Біль, пов'язаний з пошкодженням нервів (наприклад, діабетична нейропатія).
• Хронічний головний біль: Наприклад, хронічна мігрень.
• Фіброміалгія: Складний синдром, що характеризується розлитим болем у всьому тілі, втомою та порушеннями сну.

Вплив на життя

Хронічний біль — це не лише фізичне страждання. Він тісно пов'язаний з депресією, тривогою та безсонням, створюючи замкнене коло, де біль посилює емоційні проблеми, а вони, в свою чергу, посилюють сприйняття болю. Лікування хронічного болю вимагає комплексного підходу, що включає не лише медикаменти, а й фізіотерапію та психологічну підтримку.